пам'ятка
ПАМ'ЯТКА, и, ж. 1. розм. Предмет, що служить нагадуванням про кого-, що-небудь. [Йоганна (здіймає намисто з шиї і подає з поклоном Марції): ] Прошу, прийми на спомин про гостину. [Марція:] Хоч я й не дуже в сих речах кохаюсь, та пам'ятка від любої Йоганни, хоч би яка, для мене завжди мила! (Л. Укр., III, 1952, 181); - Не викидай, Хомо, - запротестували товариші. - Халяви кинь, а рушник залиш! Хаєцький постояв якусь мить вагаючись і нарешті послухався ради. Згорнув свою барвисту пам'ятку, поклав до кишені (Гончар, III, 1959, 315); // Те, що лишилось як наслідок чогось. Стара наче здуріла: чим стріну, як будуть од вінця їхать.. Бігала по селу, змокла.., поки не випрохала десь паляниці.. А тепер маєш - бухикай.. Весільну пам'ятку маєш, Маласю (Коцюб., II, 1955, 33); Загоїлася рука, лишилася Сенькові пам'ятка: кривий палець на правій руці і знаки на долоні в тім місці, де зшивали (Ков., Світ.., 1960, 95); // перен. Те, що служить наочним свідоцтвом чиєї-небудь справи, праці і т. ін. Який виноградник викохав! Добру пам'ятку по собі лишив синок: не сходить у людей його ім'я з уст (Вол., Самоцвіти, 1952, 24).
В пам'ятку кому - пам'ятатися комусь. [Семен:] Чи в пам'ятку тобі, Іване, як ми ще за кріпацтва втікали у Бессарабію? (Кроп., І, 1958, 108); Все в пам'ятку мені - осінній вечір... У Коцюбинського сиділи ми, йому свої боління молодечі звіряли (Тич., Зростай.., 1960, 63); На пам'ятку - на згадку, на спомин. - Це перо я дала тобі колись на пам'ятку. Ти навіки мій, а я твоя навіки, - сказала Богаза (Н.-Лев., III, 1956, 301); - Твою фотографію ніби, чуєш, в газеті бачив. Шкода, каже, що не купив собі тої газети та, каже, не витяв собі ножицями дівки на пам'ятку (Вільде, Троянди.., 1961, 271).
@ Дати пам'ятку кому - побити або вдарити кого-небудь так, щоб пам'яталося. - Ну, не завадило би йому [злодієві] дати пам'ятку, - каже один соляр (Фр., II, 1950, 16); Запасти в пам'ятку кому - дуже добре запам'ятатися. Запала їм в пам'ятку її краса, урода дівоча... (Мирний, II, 1954, 133).
2. Предмет матеріальної культури минулого. Земля ховає від нас найцінніші історичні пам'ятки, і лише наполеглива копітка праця археологів відкриває їх, примушує розповідати про далеке минуле людства (Наука.., 9, 1962, 58); Комісія передусім хотіла дізнатися про всі старовинні пам'ятки, що збереглися в південно-західному краї: древні церкви, замки, первісні вали, могили, городища... (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 340); // Твір стародавньої писемності. У світовій літературі небагато знайдеться літературних пам'яток, що відзначались би таким довголіттям, як "Слово о полку Ігоревім" (Рад. літ-во, 7, 1965, 76); // Твір стародавнього музичного мистецтва. Збираючи пісні, молодий вчений піклувався про якнайкраще збереження пам'яток народної музичної культури (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 55).
Історична пам'ятка - залишок минулого, що є об'єктом вивчення історичної науки. Рештки минулого, за якими його вивчають, називаються історичними джерелами, або історичними пам'ятками (Іст. стар. світу, 1957, 4).
3. Невелика книжка або аркуш з короткими настановами, правилами на якийсь певний випадок, з короткими відомостями про кого-, що-небудь. У так званій наказній пам'ятці (інструкції), виданій якутським воєводою Головіним, Пояркову наказувалось "итти на Зею и Шилку реку для государева ясашного сбору" (Видатні вітч. географи.., 1954, 12); Пам'ятка туристові.
4. церк., розм. Поминальна книжечка. - Не встигнеш звикнути до людей, а їх уже в пам'ятку записуй, на часточку на помин душі - тьху (Збан., Єдина, 1959, 260).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пам'ятка | пам'ятки |
Родовий | пам'ятки | пам'яток |
Давальний | пам'ятці | пам'яткам |
Знахідний | пам'ятку | пам'ятки |
Орудний | пам'яткою | пам'ятками |
Місцевий | на/у пам'ятці | на/у пам'ятках |
Кличний | пам'ятко | пам'ятки |
пам'яткий
ПАМ'ЯТКИЙ, а, е. Те саме, що пам'ятливий. - Мабуть, швидкий до вчиття буде [Андрій]. Там пам'яткий такий, що аж дивно! (Гр., II, 1963, 75).
@ Мати пам'ятке око - бути спостережливим, мати добру зорову пам'ять. Око.. мав [Дмитро] гостре і пам'ятке. Кине думкою на якийсь шматок землі - і вже він спливає перед ним зі своїми неповторними обрисами (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 871).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пам'яткий | пам'ятка | пам'ятке | пам'яткі |
Родовий | пам'яткого | пам'яткої | пам'яткого | пам'ятких |
Давальний | пам'яткому | пам'яткій | пам'яткому | пам'ятким |
Знахідний | пам'яткий, пам'яткого | пам'ятку | пам'ятке | пам'яткі, пам'ятких |
Орудний | пам'ятким | пам'яткою | пам'ятким | пам'яткими |
Місцевий | на/у пам'яткому, пам'яткім | на/у пам'яткій | на/у пам'яткому, пам'яткім | на/у пам'ятких |