пам'яток
ПАМ'ЯТОК, тку, ч., рідко. Те саме, що пам'ять. Шляхи наші пішли різно, проте вона несподівано виринала в пам'ятку через довгі роки і виринала не раз (Вас., II, 1959, 269); Відомо, що твори Остапа Вишні чудово виконував видатний радянський український актор Юрій Васильович Шумський, у пам'ятку - незабутні враження і від читання власних творів самим автором (Вітч., 4, 1965, 213).
@ [Бути] при пам'ятку - те саме, що [Бути] при пам'яті (див. пам'ять). [Матушка гуменя:] Чоловіче - немощний! Чи ти при пам'ятку, чи ні? Як ти не боїшся бога таке казати? (Мирний, V, 1955,93); Зберігатися (зберегтися) в пам'ятку див. зберігатися; Приходити (прийти) до пам'ятку - те саме, що Приходити (прийти, доходити, дійти і т. ін. ) до пам'яті (див. пам'ять). Баронеса прийшла до хати, впала на канапу і мало не зомліла, тільки при помочі спирту та різних оцтів прийшла до пам'ятку (Л. Укр., III, 1952, 527); Прийшовши до пам'ятку, вона перехрестилася (Мирний, III, 1954, 100).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пам'яток | пам'ятки |
Родовий | пам'ятку | пам'ятків |
Давальний | пам'яткові, пам'ятку | пам'яткам |
Знахідний | пам'яток | пам'ятки |
Орудний | пам'ятком | пам'ятками |
Місцевий | на/у пам'ятку | на/у пам'ятках |
Кличний | пам'ятку | пам'ятки |
пам'ятка
ПАМ'ЯТКА, и, ж. 1. розм. Предмет, що служить нагадуванням про кого-, що-небудь. [Йоганна (здіймає намисто з шиї і подає з поклоном Марції): ] Прошу, прийми на спомин про гостину. [Марція:] Хоч я й не дуже в сих речах кохаюсь, та пам'ятка від любої Йоганни, хоч би яка, для мене завжди мила! (Л. Укр., III, 1952, 181); - Не викидай, Хомо, - запротестували товариші. - Халяви кинь, а рушник залиш! Хаєцький постояв якусь мить вагаючись і нарешті послухався ради. Згорнув свою барвисту пам'ятку, поклав до кишені (Гончар, III, 1959, 315); // Те, що лишилось як наслідок чогось. Стара наче здуріла: чим стріну, як будуть од вінця їхать.. Бігала по селу, змокла.., поки не випрохала десь паляниці.. А тепер маєш - бухикай.. Весільну пам'ятку маєш, Маласю (Коцюб., II, 1955, 33); Загоїлася рука, лишилася Сенькові пам'ятка: кривий палець на правій руці і знаки на долоні в тім місці, де зшивали (Ков., Світ.., 1960, 95); // перен. Те, що служить наочним свідоцтвом чиєї-небудь справи, праці і т. ін. Який виноградник викохав! Добру пам'ятку по собі лишив синок: не сходить у людей його ім'я з уст (Вол., Самоцвіти, 1952, 24).
В пам'ятку кому - пам'ятатися комусь. [Семен:] Чи в пам'ятку тобі, Іване, як ми ще за кріпацтва втікали у Бессарабію? (Кроп., І, 1958, 108); Все в пам'ятку мені - осінній вечір... У Коцюбинського сиділи ми, йому свої боління молодечі звіряли (Тич., Зростай.., 1960, 63); На пам'ятку - на згадку, на спомин. - Це перо я дала тобі колись на пам'ятку. Ти навіки мій, а я твоя навіки, - сказала Богаза (Н.-Лев., III, 1956, 301); - Твою фотографію ніби, чуєш, в газеті бачив. Шкода, каже, що не купив собі тої газети та, каже, не витяв собі ножицями дівки на пам'ятку (Вільде, Троянди.., 1961, 271).
@ Дати пам'ятку кому - побити або вдарити кого-небудь так, щоб пам'яталося. - Ну, не завадило би йому [злодієві] дати пам'ятку, - каже один соляр (Фр., II, 1950, 16); Запасти в пам'ятку кому - дуже добре запам'ятатися. Запала їм в пам'ятку її краса, урода дівоча... (Мирний, II, 1954, 133).
2. Предмет матеріальної культури минулого. Земля ховає від нас найцінніші історичні пам'ятки, і лише наполеглива копітка праця археологів відкриває їх, примушує розповідати про далеке минуле людства (Наука.., 9, 1962, 58); Комісія передусім хотіла дізнатися про всі старовинні пам'ятки, що збереглися в південно-західному краї: древні церкви, замки, первісні вали, могили, городища... (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 340); // Твір стародавньої писемності. У світовій літературі небагато знайдеться літературних пам'яток, що відзначались би таким довголіттям, як "Слово о полку Ігоревім" (Рад. літ-во, 7, 1965, 76); // Твір стародавнього музичного мистецтва. Збираючи пісні, молодий вчений піклувався про якнайкраще збереження пам'яток народної музичної культури (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 55).
Історична пам'ятка - залишок минулого, що є об'єктом вивчення історичної науки. Рештки минулого, за якими його вивчають, називаються історичними джерелами, або історичними пам'ятками (Іст. стар. світу, 1957, 4).
3. Невелика книжка або аркуш з короткими настановами, правилами на якийсь певний випадок, з короткими відомостями про кого-, що-небудь. У так званій наказній пам'ятці (інструкції), виданій якутським воєводою Головіним, Пояркову наказувалось "итти на Зею и Шилку реку для государева ясашного сбору" (Видатні вітч. географи.., 1954, 12); Пам'ятка туристові.
4. церк., розм. Поминальна книжечка. - Не встигнеш звикнути до людей, а їх уже в пам'ятку записуй, на часточку на помин душі - тьху (Збан., Єдина, 1959, 260).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пам'ятка | пам'ятки |
Родовий | пам'ятки | пам'яток |
Давальний | пам'ятці | пам'яткам |
Знахідний | пам'ятку | пам'ятки |
Орудний | пам'яткою | пам'ятками |
Місцевий | на/у пам'ятці | на/у пам'ятках |
Кличний | пам'ятко | пам'ятки |