письменність
ПИСЬМЕННІСТЬ, ності, ж. 1. Уміння читати й писати. Всі люди, що жили в ній [Костівці], мали такий погляд на книжку та на письменність, мовби то річ зовсім не цьогосвітна (Гр., II, 1963, 68); У наш час еталоном освітнього рівня селян стає вже не проста письменність і навіть не початкова освіта, а освіта в обсязі неповної середньої і середньої школи (Ком. Укр., 4, 1967, 69).
2. збірн. Те саме, що писемність. Письменність на Русі виникла й поширилась ще до прийняття християнства (Іст. СРСР, І, 1957, 50); Своєї письменності чукчі не мали майже до 1930 року (Веч. Київ, 10.ІІІ 1967, 4); Історія Нового Риму - Східної Римської імперії знала часи, коли в цьому багатстві на людській крові розквітали науки й мистецтва, культура й письменність (Скл., Святослав, 1959, 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | письменність | письменності |
Родовий | письменності, письменности | письменностей |
Давальний | письменності | письменностям |
Знахідний | письменність | письменності |
Орудний | письменністю | письменностями |
Місцевий | на/у письменності | на/у письменностях |
Кличний | письменносте | письменності |