порохний
ПОРОХНИЙ див. порошний.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | порохний | порохна | порохне | порохні |
Родовий | порохного | порохної | порохного | порохних |
Давальний | порохному | порохній | порохному | порохним |
Знахідний | порохний, порохного | порохну | порохне | порохні, порохних |
Орудний | порохним | порохною | порохним | порохними |
Місцевий | на/у порохному, порохнім | на/у порохній | на/у порохному, порохнім | на/у порохних |
порохно
ПОРОХНО, а, с. Те саме, що порохня. [Мавка:] Вона [верба] мене на зиму прийняла і порохном м'якеньким устелила для мене ложе (Л. Укр., III, 1952, 200); Очі його, великі і нерухливі, світилися мертвим, скляним блиском, блиском вогкого, гнилого порохна, яріючого серед потемків (Фр., І, 1955, 282); Місце.. було казковим: дикі лугові верби з дуплами і порохном, що висвічує, луговий острів, пахучий, безлюдний (Тют., Вир, 1964, 458); Байдуже їй, що Хо з усієї сили намагається налякати її.. Байдуже! Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном (Коцюб., І, 1955, 171); Колишні царські лизоблюди Чи блюдолизи - все одно! Небавом і сліда не буде Од вас, огидне порохно! (Рильський, Поеми, 1957, 166); * У порівн. На темній одежі світились руки, прозорі й молочні, як поночі порохно (Коцюб., II, 1955, 377).
Узятися порохном - те саме, що Узятися порохнею (див. порохня). Миколай [ікона святого] від хробаків Порохном узявся (Рудан., Вибр., 1937, 200).
@ Порохно сиплеться (сипалось) з кого - те саме, що Порохня сиплеться (сипалась) з кого (див. порохня). - Він уже підтоптаний, вже порохно з нього сиплеться (Гуц., З горіха.., 1967, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | порохно | порохна |
Родовий | порохна | порохон |
Давальний | порохну | порохнам |
Знахідний | порохно | порохна |
Орудний | порохном | порохнами |
Місцевий | на/у порохні | на/у порохнах |
Кличний | порохно | порохна |
порохня
ПОРОХНЯ, і, ж. 1. Середина трухлявого або гнилого дерева; потерть, труха. Великий дуб, та порохнею напханий (Укр.. присл.., 1955, 251); Стіни [хатки] попрогнивали, вивалювалися, порохня сипалася з голих колод (Мирний, І, 1949, 234); Він підійшов до трухлявого побіленого зрубу, підважив плечем - і хистка будова звалилася, обдавши здивованих теслярів цілою хмарою їдкої дерев'яної порохні (Руд., Остання шабля, 1959, 171); // Сипка маса рештків чого-небудь зотлілого, подрібненого і т. ін. За бійницями.. отаборився рожевощокий жрець науки, який щохвилини готовий скинути мантію, щоб засипати отруйними стрілами кожного, хто наважиться небезпечно дмухнути на його ефемерну, зліплену з паперової порохні, славу (Руд., Вітер.., 1958, 380).
Узятися порохнею - стати трухлявим, струхлявіти. Верби коло тину стали дуплинасті і взялися порохнею (Н.-Лев., II, 1956, 257).
@ Порохня сиплеться (сипалась) з кого - хто-небудь дуже старий, немічний. - Він був низький, присадкуватий, як печериця, старий, аж порохня з його сипалась (Н.-Лев., IV, 1956, 312); - А ще ж і піп у вас - порохня з нього сиплеться (Головко, II, 1957, 45).
2. перен., зневажл. Про що-небудь старе, нецінне, непотрібне. Хай тріщить, розвалюється старе й трухляве, хай летить за вітром столітня солом'яна порохня - вище голову, ширше плечі, богатирі!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 282); // лайл. Про дуже стару або нікчемну людину. - Ех ти, вошива порохня! Кого вчиш, тиловий кріль?! (Ю. Янов., І, 1954, 168).
3. рідко. Порох, курява, пилюка. Лютий звір ревів десь під скалою, Лиш в порохні його виднівся слід (Фр., XIII, 1954, 177); Газик легко котився по курній степовій дорозі, лишаючи позад себе величезний хвіст збуреної скатами порохні (Голов., Тополя.., 1965, 169).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | порохня | порохні |
Родовий | порохні | порохонь |
Давальний | порохні | порохням |
Знахідний | порохню | порохні, порохонь |
Орудний | порохнею | порохнями |
Місцевий | на/у порохні | на/у порохнях |
Кличний | порохне | порохні |