рицарство
РИЦАРСТВО, а, с . 1. Збірн. до рицар. Одягнені в довгі сорочки, сиділи верхи на гарматі, на потіху всьому козацькому рицарству, горді польські воєводи (Кач., II, 1958, 426).
2. перен. Вихованість, підкреслена чемність, благородство рицаря. Радянське рицарство - це не показна, про людське око шаноба до наших подруг... Ні, це значно глибше і вагоміше почуття (Рад. Укр., 19.V 1968, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рицарство | рицарства |
Родовий | рицарства | рицарств |
Давальний | рицарству | рицарствам |
Знахідний | рицарство | рицарства |
Орудний | рицарством | рицарствами |
Місцевий | на/у рицарстві | на/у рицарствах |
Кличний | рицарство | рицарства |