роззявляти
РОЗЗЯВЛЯТИ, яю, яєш, недок., РОЗЗЯВИТИ, влю, виш; мн. роззявлять; док., перех., розм. Відкривати, розтуляти, перев. широко (рот, пащу і т. ін.). Іван хапав вареники ложкою, задирав голову, роззявляв рота й кидав вареники в рот (Н.-Лев., III, 1956, 354); Пташеня було страшенно втішне - в рідкому пуху, тепле й живе, і на кожний шерхіт роззявляло великого дзьоба (Донч., V, 1957, 320); До його підступила Яга ся і заговорила, Роззявивши свої уста (Котл., І, 1952, 116); Змійка підвела свою вутячу голівку, роззявивши пащу, де тремтів тонюсінькою стьожечкою її гострий язичок (Досв., Вибр., 1959, 56); *Образно. Золотавий вечір роззявив рота й позіхав, позіхав (Ю. Янов., І, 1958, 129).
@ Роззявити пащеку див. пащека; Роззявити пельку див. пелька; Роззявляти (роззявити) рот (рота) див. рот.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | роззявляю | роззявляємо |
2 особа | роззявляєш | роззявляєте |
3 особа | роззявляє | роззявляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | роззявлятиму | роззявлятимемо |
2 особа | роззявлятимеш | роззявлятимете |
3 особа | роззявлятиме | роззявлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | роззявляв | роззявляли |
Жіночий рід | роззявляла | |
Середній рід | роззявляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | роззявляймо | |
2 особа | роззявляй | роззявляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | роззявляючи | |
Минулий час | роззявлявши |