розум
РОЗУМ, у, ч. 1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об'єктивну дійсність. Розум - скарб людини (Укр.. присл.., 1963, 318); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор..? (Л. Укр., VIII, 1965, 245); [Xаненко:] Гарно, нічого й казати, Вмієш ти слова складати. Грає кров, а розум чахне (Фр., XIII, 1954, 364); Народ вірить у те, що поступиться природа перед розумом людським, перед людською енергією... (Вишня, День.., 1950, 12); Розум і почуття людини невіддільні одне від одного. І тому інтелектуальну сторону публіцистики не можна розглядати без зв'язку з емоціональною (Ком. Укр., 6, 1967, 68); // з означ. Певний склад, характер мислення. - Ой, Іване,.. Хіба в тебе розум дівочий, що вповав на теперішнії часи, а що буде послі [потім], не подумав (Вовчок, І, 1955, 26); Це був актор [М. Кропивницький] стихійного темпераменту і величезного аналітичного розуму (Збірник про Кроп., 1955, 324); В Адаменка був гострий розум, план.. бою цілком постав у його голові (Ю. Янов., II, 1958, 253); Партійна організація оточує увагою й піклуванням новаторів виробництва, людей допитливого розуму (Ком. Укр., 12, 1963, 63); // Загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого-небудь. Коли б той розум наперед, що потім! (Укр.. присл.., 1963, 320); Якби наш панич мали Розуму доволі, То нічого їм би було Вчитися у школі! (Рудан., Тв., 1956, 143); - Щоб машину скасувати, треба розуму та ще й неабиякого (Мирний, IV, 1955, 245); Недарма в народі кажуть: «Хліб живить тіло, а книга - розум» (Вітч., 4, 1967, 169).
@ Бистрий на розум див. бистрий; Бідний на розум - те саме, що На розум небагатий хто (див. небагатий); Братися за розум див. братися; Взятися (узятися) за розум - почати жити, діяти розумно, як слід. [Виборний:] Час би, Наталко, взятись за розум: ти уже дівка, не дитя.- Кого ж ти дожидаєшся? (Котл., II, 1953, 20); Чіпка пішов, Грицько з Христею завели розмову про його..- Молодий був, дурний, а постаршав, за розум узявся,- одказує Христя (Мирний. І, 1949, 355); Виживати (вижити) з розуму див. виживати; Держати (мати) розум у (в) голові (голівоньці) - бути розсудливим, розважливим. Не потурай, дівчинонько, та моїй розмовоньці, держи розум та ум добрий в своїй головоньці (Сл. Гл.); Мелашка не маленька, а коли зосталась у Києві, то вона мала свій розум у голові для того (Н.-Лев., II, 1956, 339); Добиратися до розуму див. добиратися1; Добрати [до] розуму - те саме, що Добрати діла (ума, толку, глузду і т. ін. ) (див. добирати). Він і зараз ніяк до розуму не добере - хто б таки його [листа] міг [знайти]? (Головко, II, 1957, 143); Добрий розум див. добрий; Добувати (добути, доскочити і т. ін. ) розуму - те саме, що Набиратися (набратися) розуму (уму-розуму) (див. набиратися). Хлопчика опекун [опікун] віддав у бурсу розуму добувати (Мирний, І, 1949, 371); - Просте дуже діло, небого: така більшовицька політика - вчилися колись багачі, хай ще бідні розуму доскочать! (Кос., Новели, 1962, 93); Доводити (довести) до розуму: а) (кого) див. доводити; б) (що) те саме, що Доводити (довести) до пуття (до ладу) (див. доводити). - Не скупись, Овраме, - пристає Лушня: - ми тобі його [жито] вимолотимо, до розуму доведемо (Мирний, І, 1949, 267); [До] розуму доходити (дійти) див. доходити; [До] розуму подоходити див. подоходити; Доходити (дійти) своїм (власним) розумом - самостійно осмислювати, усвідомлювати що-небудь. Карпо Свербивус.. дивився на все надто серйозно і намагався дійти до всього своїм розумом (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 344); Любить Іван Іванович до всього власним розумом дійти, руки свої докласти (Веч. Київ, 2. XII 1971, 2); Дурний розум див. дурний; Жити своїм (чужим) розумом - дотримуватись у житті власних (або чужих) поглядів, переконань і т. ін.- Ти своїм розумом живеш?.. Але як? - закричав старий і сердито заворушив бородою (Тют., Вир, 1964, 76); - Нічого не скажу зараз. Бо нічого ще до пуття не знаю. А чужим розумом жити не хочу. Розберуся трохи в цьому сам, тоді й поговоримо (Головко, II, 1957, 502); З великого розуму, ірон.- необдумано, нерозумно; З дурного розуму див. дурний; З розумом: а) розумно, як слід (жити, робити і т. ін.). З хмелем треба з розумом жити (Номис, 1864, № 11455); - З Глибокої Долини теж є нам чому повчитися. Аби тільки з розумом. От перша наука така, братця,- що ждати треба ворога не тільки з-за горба із степу, а з-за кожного рогу (Головко, ІІ, 1957, 328); б) (хто) тямущий, розумний. Новопризначеному голові троянівці були раді: хлопець молодий, з розумом, такий діло поведе (Тют., Вир, 1964, 25); в) (що) такий, як треба, як належить. - З розумом фата! - тріумфував Йон і приступивсь ближче до дівчини (Коцюб., І, 1955, 235); Зростати розумом див. зростати; [І] розуму не стає (не стало, не стане) у кого - не вистачає (не вистачило, не вистачить) у кого-небудь знань, уміння, здібностей.- Іди, тебе обрали на кошового!.. - Та в мене і розуму не стане на таке діло,- відступив трохи Кирдяга (Довж., І, 1958, 234); Короткий розум див. короткий; Курячий розум - те саме, що Короткий розум (див. короткий). [Xаритошка:] Наука говорить: у здоровому тілі - здоровий дух.. [Куць:] А я чув інакше: сила воляча, а розум курячий (Мам., Тв., 1962, 436); Макітра розуму див. макітра; Мати свій розум - жити, діяти самостійно, дотримуватися своїх поглядів на кого-, що-небудь. Людей питай, а свій розум май (Укр.. присл.., 1963, 322); Набиратися (набратися) розуму (уму-розуму) див. набиратися; Наводити (навести) на розум див. наводити; Навчати добру і розуму див. добро; На розум кволий див. кволий; На розум навертати див. навертати; На розум небагатий див. небагатий; Наставляти (наставити) на [добрий] розум див. наставляти2; Не з твоїм (моїм і т. ін. ) розумом робити що - у когось недостатньо знань, уміння, здібностей для здійснення чого-небудь. Не з її розумом, тонким та гнучким, руйнувати було ту башту кріпкої волі... (Мирний, І, 1949, 399); Не повно розуму у кого - те саме, що Несповна розуму (див. несповна); Несповна розуму див. несповна; Питати розуму див. питати; Питатися чужого розуму - звертатися до кого-небудь за настановою, порадою, як жити, діяти і т. ін. Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся (Укр.. присл.., 1963, 321); Повертати (повернути) [своїм] розумом див. повертати1; Прикласти (приложити) розум - зрозуміти, збагнути. Кривоніс думав і не міг прикласти розуму, де б дістав її [Ярину] Єремія в поході? (Панч, Гомон. Україна, 1954, 285); Стояв-стояв пан Уласович довгенько і розуму не приложить, що йому теперечки на світі й робити! (Кв.-Осн., II, 1956, 217); Природний розум - закладена від народження здатність людини мислити. [Батура:] Романюк дуже інтересна, я б сказав, колоритна постать. У нього великий природний розум (Корн., Калин. гай, 1950, 43); Приходити (прийти) до розуму див. приходити; Розуми поїсти див. поїдати; Розумом високий хто - хтось дуже розумний. - Гордий, пишний і розумом високий гетьман! - подумав Петро (П. Куліш, Вибр., 1969, 166); Розумом зрілий хто - хтось має великий життєвий досвід; мудрий. Перший Лелег серед всіх, нарешті, мовчання порушив, Розумом зрілий і віком (Зеров, Вибр., 1966, 325); Розуму випитувати у кого - дізнаватися про чиїсь знання в якійсь галузі.- А ще як, Василинко, можна взяти добрий взяток [меду]?.. - Дядю, а ви не смієтесь з мене? Ви ж, десь-то, все знаєте, а в мене розуму випитуєте?- прокидається в дівчинки недовіра (Стельмах, II, 1962, 79); Розуму вчитися (учитися) - набиратися досвіду, уміння, знань. - Чоловік на те й родився, щоб весь вік, скільки живе, розуму вчитися (Тют., Вир, 1964, 214); Розуму не позичати кому - хто-небудь дуже розумний, тямущий. - Він і освічений, і говорить красно, та й розуму йому не позичати (Добр., Очак. розмир, 1965, 406); Розуму палата див. палата; Розуму (уму-розуму) вчити (учити) кого - давати кому-небудь настанови, поради, як треба жити, діяти за тих чи інших обставин. Марта ще молода; ще Марту треба розуму вчить (Вовчок, VI, 1956, 249); Хівря з серця почала Наталцю бити - уму-розуму вчити, щоб мовчала,.. не в своє діло не лізла (Григ., Вибр., 1959, 113); Своїм розумом - самостійно. - Зметикуй своїм розумом: робітник тепер - господар життя (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 5); Старий (старечий) розум - здатність мислення і пізнання, як у старої людини. Хоч і молодий ще, а старечий розум має (Укр.. присл.., 1963, 320); Темний розум - здатність мислити, характерна для неосвіченої або розумово обмеженої людини. Тітки пороззявляли роти. Вони полякались. В них розум був такий темний, як і в сільських бабів (Н.-Лев., II, 1956, 68).
2. Те саме, що мислення 1. Розум.. є мисленням, яке свідомо чи несвідомо керується певними світоглядними принципами, певним баченням світу (Наука.., 7, 1971, 40); Активність розуму слід розглядати як органічний, нерозривний зв'язок його з цілеспрямованою діяльністю людини, з працею, з виробничими процесами (Вибр. праці М. Г. Холодного, 1970, 404); Білява людина,.. схилившись плечем на стіну, метикувала. Її розум, як губка, хапав кожне слово Курбали і, поєднавши їх із тим, що знав раніш, уважно, обережно вибирав з хаосу цих всіх речень окремі моменти (Досв., Вибр., 1959, 280); [Гаврило:] Щоб витлумачити знак, який узрів я, велике напруження розуму і серця потрібне (Корн., І, 1955, 230); // Нормальний стан мислення, психіки людини. А біс йому в обидва вуха Все шепче: «Утікай!..» І розум в голові покривсь чудним туманом... (Гл., Вибр., 1951, 142); В його карих очах світився розум, в погляді промайнула тяма (Н.-Лев., VII, 1966, 268); Як мандрівник, що зібрався в дорогу, сіла [Тайах] до книжки.. Очі сумлінно читали кожне слово, кожний рядок, та розум був далекий від розуміння (Ю. Янов., II, 1958, 143); // перев. з означ. Практичне, розсудливе мислення; розсудливість. Хоч він і говорив, що у нього все сім раз одміряно, але як людина тверезого розуму, він припускав, звичайно, можливість всяких ускладнень та несподіванок (Головко, II, 1957, 567); - Заспокойтеся. Вам потрібний холодний розум, на вас відповідальність за долю людей (Ю. Янов., І, 1954, 200); // розм. Інстинкт тварини; // розм. Норов, характер поведінки тварини. Наче нитка в'ється [дорога] понад кручі.. Кінь гуцульський тут господар повний. Тут показує увесь свій розум (Фр., XIII, 1954, 331).
@ Брати (взяти, узяти) розумом над ким - перевершувати кого-небудь у здатності мислити логічно, правильно і т. ін.- А що ж Сомко? Хоть він і розумом, і славою узяв над усіма, да й йому не дають гетьмановати [гетьманувати] (П. Куліш, Вибр., 1969, 56); Брати (взяти, узяти) [собі] на розум - мати на увазі, усвідомлювати, запам'ятовувати. [Конон:] Нам треба до того прислухатись та брати на розум. То люде вчені, котрі про все, що коїться промеж людьми, довідуються і записують у книги (Кроп., III, 1959, 211); Про таке жіноче вередування слухав наш Пархім та й узяв собі на розум (Кв.-Осн., II, 1956, 473); Втрачати (втратити, губити, загубити, погубити, стратити, тратити, утратити і т. ін. ) розум - позбуватися здатності ясно, чітко, правильно мислити, ставати психічно ненормальним. Говорили поміж себе люди, що дід зовсім розум втратив, де ж таки - ходить та й ходить.., як той Марко по пеклу (Ю. Янов., II, 1954, 162); З ним ніхто не хотів сідати за стіл, тому що від чарки Псякревський губив розум (Казки Буковини.., 1968, 41); - Вона стратила розум, збожеволіла,- загомоніли молодиці (Н.-Лев., III, 1956, 359); [Орест:] Сам я, може, й не піду на риск,.. але коли мене захопить яка стороння стихійна сила, тоді я трачу розум! (Л. Укр., II, 1951, 28); Глузд за розум завернув див. глузд; Заднім розумом жити див. задній; Зайти за розум див. заходити; Замутити розум див. замутити; Затемнювати (затемнити) розум див. затемнювати; Затоплювати (затопляти, затопити) розум у чарці (горілці) див. затоплювати2; Затуманювати (затуманити) розум див. затуманювати; Зашити розум див. зашивати; Збивати (збити) з розуму див. збивати; Звихнутий розумом (з розуму) див. звихнутий; Звихнутися розумом (з розуму) див. звихнутися; Зводити (звести) з розуму див. зводити; Здоровий розум - те саме, що Здоровий глузд (див. глузд). Всупереч живим фактам, наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики твердять про «відмирання народної творчості» (Рильський, III, 1956, 142); Май розум! - уживається у знач. спонукання до мислення. Вгорі над кручею вибухає снаряд, і безсилі осколки хурчать над головою..- Е, май розум! - гукає Хома, розважаючи всю роту,- куди ти стріляєш? Чого ти хочеш? (Гончар, III, 1959, 54); Не вашого (твого, його і т. ін.) розуму діло див. діло; [Не] при [своєму (своїм, доброму і т. ін. )] розумі - (не) в нормальному психічному стані. [Матушка гуменя:] Що то старий чоловік, що то при розумі доброму (Мирний, V, 1955, 110); Він тоді був не при своєму розумі (Барв., Опов.., 1902, 282); - Це дурний Тодосик,- догадався дід. - Від народження не при своєму розумі (Донч., VI, 1957, 61); Паморочити розум див. паморочити; Повертати (повернути) [своїм] розумом див. повертати1; Позбутися розуму див. позбуватися1; Позводити з розуму див. позводити; Приходити (прийти) на розум див. приходити; Рішатися (рішитися) розуму див. рішатися; Розкидати (розкинути) розумом див. розкидати2; Розум бог (господь, страх і т. ін.) відбирає (одібрав, відняв і т. ін. ) кому; Розум десь дівся (одібрало і т. ін. ) у кого, кому - хто-небудь втратив здатність нормально, логічно мислити. [Євдокія Корніївна:] Що це з тобою сьогодні сталося! Та нащо ж ти мене брав, коли в мене і ніс, як у чорногуза, і язик, як колода, і розум десь дівся? (Н.-Лев., IX, 1967, 222); Тоді як іншим страх одняв розум, засліпив очі, Підпара не боявся нічого (Коцюб., II, 1955, 97); Розум тьмариться (тьмарився, потьмарився, гасне, мутиться, туманіє і т. ін. ) кому, у кого; Розум потьмарило (помутило) що кому, чий - хтось втрачає ясність думки, мислення. Сміх так вразив Свирида Яковлевича, що він, задихаючись, став біля воріт, не знаючи, чи не тьмариться йому розум (Стельмах, II, 1962, 211); Стис мені серце холод льодовий,.. розум потьмарився, І від тяжкого жаху я прокинувсь (Л. Укр., IV, 1954, 118); - Як я здумаю про те [минуле], то в мене розум мутиться, в очах плями замріють... (Мирний, І, 1949, 363); Страшні думки вставали в Зіньковій голові.., вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів (Гр., II, 1963, 445); Чи це так вино помутило твій розум, чи завжди В тебе такий він, що ти без кінця нісенітниці мелеш? (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 315); Спадати (спасти) на розум кому - те саме, що Приходити (прийти) на розум кому (див. приходити). Я і сам додумався, і з стариками радився, так нікому така думка не спала на розум (Кв.-Осн., II, 1956, 400); Спадати (спасти, сплисти і т. ін. ) з розуму - збожеволіти. Ні, наші козаки ще з розуму не спали, Щоб Вовка од біди сховали! (Гл., Вибр., 1951, 6); [Рябина:] Чи ти, старий, одурів, чи з розуму сплив? Та за що дерево путаєш? (Фр., IX, 1952, 388); Стратитися розуму; Стерятися розумом - збожеволіти. Боронь боже, хто з людей почув би Стефана, то подумав би, що стратився розуму (Чорн., Пісні.., 1958, 45); Прокинувшись від жару та диму і усвідомивши, що його майно горить, Суліман стерявся розумом (Вільде, III, 1968, 225); Сходити (зійти) з розуму див. сходити; Чи ти (він, вона) при [в (не в) своєму (своїм)] розумі (розумові)?; Чи ти (він, вона) сповна розуму (з розумом)? - уживається при вираженні здивування, застереження, коли хтось діє необачно, необдумано. [Матушка гуменя:] Свят! Свят! Чи ти при своєму розумові, чоловіче? (Мирний, V, 1955, 93); [Мальванов:] Та чи ти при розумі. Чого ти приїхала! Тобі ж не можна виходити, та ще в таку жахливу погоду! (Коч., II, 1956, 47); Коли стурбована Христинка стала на порозі, він одразу пригорнув її до себе. - Чи ти, Левку, не в своєму розумі? - зашипіла дівчина і вислизнула з його рук (Стельмах, І, 1962, 536); - Опам'ятайсь, Карпе! Що ти вигадав: по-панському схотів жити, кров свою одмінити? Чи ти сповна розуму? (Коцюб., І, 1955, 302); «Отак, боса, в опорках?» Давид занепокоївся: «Та чи ти, дівчино, з розумом? Біжи, біжи прямо на піч» (Головко, II, 1957, 181).
3. розм. Зміст, значення чого-небудь. Невже не можна краще писати?.. А то - поки того розуму добереш - то й голову затуманиш (Мирний, V, 1955, 377); // Доцільність, сенс у чому-небудь. Бесіди багато, а розуму мало (Номис, 1864, № 13028); Який тут розум - землю рить Та розкидать пашню без діла? (Гл., Вибр., 1951, 29).
4. перен. Людина, група людей, що характеризується високими розумовими, інтелектуальними здібностями. В зеленому ханському наметі сидить Богдан, похиливши голову.. Хан держить в неволі розум України (Н.-Лев., III, 1956, 308); Різноманітність інтелектів, що доповнюють і спрямовують один одного у загальній праці по дослідженню природи та оволодінню її силами, дає нам право говорити про колективний розум як про справжнього творця наукових і технічних цінностей (Вибр. праці М. Г. Холодного, 1970, 416); В. І. Ленін створив партію, яка втілила в собі розум, честь і совість епохи (Ком. Укр., 2, 1970, 9).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розум | розуми |
Родовий | розуму | розумів |
Давальний | розумові, розуму | розумам |
Знахідний | розум | розуми |
Орудний | розумом | розумами |
Місцевий | на/у розумі | на/у розумах |
Кличний | розуме | розуми |
розуміти
РОЗУМІТИ, ію, ієш, недок., перех. 1. також без додатка і з підрядним реченням. Сприймати, осягати розумом (у 1, 2 знач.). Дедалі мені стає тепліше, я розумію окремі слоза і вже помічаю залізну дорогу [залізницю], будки (Коцюб., II, 1955, 269); - Про цю бабу можна сказати так: коли вона каже - надворі година, то розумій, що йде дощ,- сказала Христина (Н.-Лев., VI, 1966, 9); [Публій (до Йоганни) :] Я радий, що рідний край вернув тобі здоров'я. (Йоганна дивиться на нього, не розуміючи) (Л. Укр., III, 1952, 177); Тихий ранок віяв солодким диханням спокою, сонце посилало любов у проміннях своїх, але.. ніхто її не розумів (Хотк., І, 1966, 137); Павлуша багато чого не розумів з їхніх розмов. Але дещо й схоплював-таки (Головко, II, 1957, 278); // Сприймати інформацію, передану жестами, знаками і т. ін. Дівчата щось поясняли старій на мигах, показували на дім, на село, але все надаремне: стара не розуміла (Коцюб., І, 1955, 289); Вони ніколи не розмовляли. Розуміли один одного з погляду (Ю. Янов., І, 1958, 107); // що. Осягати, схоплювати розумом, усвідомлювати ідею, зміст, значення чого-небудь написаного, прочитаного, сказаного і т. ін. Бува й так.., що наче дурний або пришелепуватий,- читаєш, та й не розумієш того, що прочитав (Мирний, V, 1955, 401); - Ти б.. прочитала мені трохи Спенсера. Чогось я ніби ліпше розумію, як ти мені читаєш, - сказала мати (Н.-Лев., VI, 1966, 21); [Лікар:] Я, простіть, вашої новітньої музики не розумію; крик, лемент якийсь, стогін (Л. Укр., II, 1951, 36); Коли про пекло ми читали, То хто із нас не розумів, За що панів там мордували І жарили зо всіх боків! (Рильський, III, 1961, 26); - Ви розуміли мій задум правильно, а з вашим виконанням я не погоджувався (Ю. Янов., II. 1958, 25); Пан гнівається, не розуміє натяку (Стельмах, І, 1962, 283); Хома не розумів слова «бізнес», але й не став розпитувати чехів, що то за звір (Гончар, III, 1959, 426); // Сприймати, схоплювати зміст висловленого нерідною мовою. - А як я поїду за границю - там же всі говорять або по-французьки, або по-німецьки, то я ж би нічого не розуміла там (Л. Укр., III, 1952, 641); Розмовляю ввесь час французькою, італійською мовою.. і розумію все (Ю. Янов., II, 1958, 87); Бачачи, що подорожні, очевидно, не тутешні і справді нічого не розуміють, селяни враз заговорили (Смолич, І, 1958, 54); // кого. Сприймати, усвідомлювати зміст, значення чого-небудь висловленого, написаного, створеного кимсь. [Річард:] Пробачте, я щось вас не розумію. В нас мова йшла про статую... (Л. Укр., III, 1952, 91); Він не може говорити, бо по обличчях людей.. він бачить, що вони його не розуміють (Тют., Вир, 1964, 199); Брянський діставав із своєї планшетки якісь схеми і записи з формулами, пояснюючи їх Чернишеві, явно задоволений тим, що Черниш його розуміє (Гончар, III, 1959, 84); // кого. Правильно сприймати людину, поділяючи її світогляд, вчинки, настрої, почуття і т. ін. Маю надію, що мене розуміють усі добрі люди і в Галичині і на Україні (Л. Укр., V, 1956, 126); Підіпригора розумів молодого воєнкома: в ньому крізь незагоєний біль грає радість переможця (Стельмах, II, 1962, 157); Вона не розуміла його, а хіба сам він розумів себе? (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 52); Пізнавати, розуміти письменника починають з проникнення в секрети його самобутності, оригінальності, неповторності світобачення і світовідчуття (Рад. літ-во, 10, 1969, 66).
Розуміти мову латинську (французьку, італійську, англійську і т. ін. ); Розуміти по-французьки (по-вірменськи і т. ін. ) - правильно сприймати сказане, написане, уміти говорити мовою (латинською, французькою, італійською, англійською і т. ін.). Королева.. розуміла латинську мову і вміла навіть нею говорити (Н.-Лев., VII, 1966, 34); Я розумію французьку й італійську мову, але коли наш гід почав розповідати по-англійському, я повела очима по всіх присутніх (Ю. Янов., II, 1958, 89); По-вірменськи ми, На жаль, не розуміли, та в серцях Таке тепло живлюще розливалось, Така глибока шана до народу, Що крізь віки проніс велику мову (Рильський, III, 1961, 160).
@ З першого слова розуміти див. перший; З півслова розуміти кого - те саме, що З першого слова розуміти (див. перший). - А тамтешня чергова як? Невже з півслова вас розуміла? (Шовк., Людина.., 1962, 198).
2. перев. із спол. щ о. Пройматися свідомістю (у 2 знач.), бути свідомим (у 2 знач.) чого-небудь, ясно, чітко усвідомлювати щось. Бжеський дивився на портрет, розумів, що він дуже вдалий (Тулуб, Людолови, І, 1957, 15); - То дитина плаче, бо нічого не розуміє, а доросла, то повинна собі раду дати (Вовчок, І, 1955, 10); Замислився Оленчук. Колишній солдат, він розумів, що значить взятися провідником, яка відповідальність ляже на людину, що згодиться на це (Гончар, II, 1959, 398); Олена хоче крикнути, але розуміє, що її голос уже не долетить до Христини (Стельмах, І, 1962, 520); Всі, кому випало щастя хоч раз зустрічатися з Іллічем, слухати його промови, розмовляти з ним, всі розуміли, що це видатна людина, великий революціонер (Ком. Укр., 4, 1970, 78); Радянські люди добре розуміють, що чим могутнішою буде наша соціалістична Батьківщина, тим краще і щасливіше буде їх життя (Рад. Укр., 1.ХІІ 1953, 2).
3. перех. і з підрядним реченням. Сприймати не розумом, а інтуїцією, чуттям; відчувати. Тепер, коли минуле покрилося вже прозорчастим туманом,..- тепер тільки всією душею розумієш, як чисто тоді все було, як гарно, як чесно (Хотк., І, 1966, 145); Ви не маєте своїх дітей і нікого з близьких не втратили на війні. Бо коли б ви розуміли все це душею, то не підписали б цього холодного листа (Логв., Давні рани, 1961, 15); // Сприймати відчуттям, інстинктивно мову, бажання, накази людини (про тварину). Вівчарка плавала швидше і, очевидно, добре розуміла накази, що передавалися їй (Тют., Вир, 1964, 404); Дома не мав [Євдоким] із ким ні радитись, ні розмовляти, то найбільше говорив із своїми волами. Він і добирав таку скотину, що вона очима розуміла людське слово (Стельмах, І, 1962, 568); Як не дивно, але армійські коні тягнули краще, ніж фермерські круторогі. Може тому, що коні, розуміючи мову бійців, напинались і відпочивали по єдиній команді (Гончар, III, 1959, 224).
4. Пізнавати закономірності, проникати в суть якого-небудь явища, процесу. Його [Драгоманова] критичні статті «кидали нове світло на нашу минувшину, відкривали нові горизонти, вчили розуміти нашу історію і нашу теперішність..» (Коцюб., III, 1956, 31); // перев. із запереч. частк. не. Знаходити пояснення, причину чого-небудь. Капітан, властиво, не розумів, що діється з ним? (Фр., VI, 1951, 419); Скрізь пусто. Дім стоїть тихий, неначе мертвий. Не розумію (Коцюб., II, 1955, 268); Орися погнала теля, озираючись, поглядаючи Дорошеві вслід. Дорош не розумів, чого в неї такий кепкуючий погляд, і думав, що вона насміхається з нього як з вершника (Тют., Вир, 1964, 204); // Робити припущення, здогадуватися про що-небудь. - Що ж се таке?.. А, розумію, се проти мене змова... (Коцюб., II, 1955, 399); Сев пішов за нею слідом. Він почав дещо розуміти. Але від цього йому стало ще тяжче (Ю. Янов., II, 1958, 139); // Осмислюючи, визнавати, приймати що-небудь. По-новому орем, сієм, бо науку розумієм (Укр.. присл.., 1955, 369); Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу ухмілку [посмішку] і виконання всіх, найдурніших навіть, велінь (Хотк., II, 1966, 55); - Наказ не догма. Обставини змінюються, змінюються й рішення,- відповів Щорс. - Я не розумію цих рішень,- сказав інспектор (Довж., І, 1958, 211).
5. Оцінюючи, визначати, кваліфікувати певним чином що-небудь. Річард мовчить.. [Калеб:] Ми розумієм так твоє мовчання, що ти нічим не можеш оправдатись, бо тямиш всю гидоту свого вчинку (Л. Укр., III, 1952, 69); Веремій менше, аніж думав Бараболя, журився за відрізаною землею. Він по-своєму розуміє нову політику (Стельмах, II, 1962, 283); // під чим. Мати на увазі. У нас на практиці під словом поезія розуміють звичайно творчість віршовану (Рильський, IX, 1962, 192); - Нічого. Вона висохне на сонці,- втішав сам себе Йонька, розуміючи під словом «вона» не одежу, а люльку (Тют., Вир, 1964, 228); Під кулею він розумів не шматок свинцю, а смерть, бо не раз Тимофій був поранений (Стельмах, II, 1962, 204).
6. Мати відомості, знання про кого-, що-небудь. [Кіндрат Антонович:] От ви, господа [панове], більш нашого вчились, то повинні більш і розуміти (Кроп., II, 1958, 250); Коралові рухливі городи, Підводні скелі й дикі чорториї, І всі омани темної води Він, як дитина матір, розуміє (Рильський, І, 1956, 59); Хто з наших письменників так любив і розумів нашого великого письменника Коцюбинського, як любив і розумів його великий російський письменник Максим Горький? (Вишня, День.., 1950, 151); Він змалку захоплювався морем, знав назви багатьох кораблів,.. розумів ряд найпростіших однопрапорних сигналів (Кучер, Чорноморці, 1956, 26); // в чому, на чому. Добре розбиратися в чому-небудь, бути добре обізнаним у чомусь. Він мусив слухати її музику, багато музики, хоч нічого не розумів у ній (Коцюб., І, 1955, 405); - Не перебивайте мене! Нічого ви в природі не розумієте (Довж., І, 1958, 415); Режисер нічого не розуміє на кілях [кораблів], але йому не подобається така непропорційність (Ю. Янов., II, 1958, 58).
Розуміти [таємну] мову (розмову і т. ін. ) чого уміти пізнавати зміст якого-небудь явища за його зовнішніми ознаками, проявами, слідами і т. ін. Все в першу весінню цю ніч мало значіння, було насичене чарівною силою віщування.. Все говорило, все давало знаки, все ворожило - треба лиш було розуміти цю мову (Хотк., II, 1962, 27); Довгі роки самотнього життя серед розлогих просторів.. навчили його розуміти таємну розмову [вітру] (Коцюб., І, 1955, 388); Розуміти що-небудь (дещо) - розбиратися в чому-небудь, мати певні знання з чогось. Роби вже лучче [краще] те, що вмієш, То й бачитиме всяк, Що ти що-небудь розумієш (Гл., Вибр., 1951, 41); - Не нашого з тобою розуму діло. Є від нас вищі, вчені, хай вони розберуть, що до чого. - Ет, не кажи, ми теж дещо розуміємо,- не здавався Кузь (Тют., Вир, 1964, 302).
@ Ні аза не розуміти див. аз; Ні бельмеса не розуміти див. бельмес; Ні бум-бум не розуміти див. бум1; Нічого не розуміти - не тямити зовсім у чому-небудь. - Ти мені зубів не замовляй. Думаєш, що коли я малограмотний, так, значиться, нічого й не розумію (Тют., Вир, 1964, 29); Розуміти діло: а) бути досвідченим, обізнаним, розбиратися у чому-небудь. А по мені - вже лучче [краще] пий, Та діло розумій (Гл., Вибр., 1951, 28); б) здогадуватися, про що йде мова. - А чи стане цієї каші на всіх? - спитала Кайдашиха, сердита, що Кайдаш не розуміє діла (Н.-Лев., II, 1956, 303); Розуміти толк у чому - те саме, що Знати толк у чому (див. знати); Розуміти ціну кому, чому - те саме, що Знати ціну кому, чому (див. знати). - Він хлопець путящий, ціну собі розуміє... (Горький, II, 1952, перекл. Ковганюка, 326); [Та (а)] що [ж] тут розуміти? - про що-небудь звичайне, просте, не варте уваги. [Мелхола:] Не розумію, Хусо, що мала б я робити з тими гістьми! [Xуса:] Та що ж тут розуміти? - привітати (Л. Укр., III, 1952, 150); - А що ж тут, Якове Дорохтейовичу, розуміти? - підсміюється Давид (Стельмах, І, 1962, 480).
7. тільки 2 ос., також із сл. сам, сама, у знач. вставн. сл. і вставн. речення, розм. Уживається для зосередження уваги співрозмовника на чому-небудь. Я був чистий і свіжий, ти розумієш, я був молодий (Коцюб., II, 1955, 295); - Пишіть хоч і зараз [лист до пана]... Тільки без мене.. Мені, розумієте, незручно починати тяжбу з паном (Стельмах, І, 1962, 391); - Оце тобі, товаришко Ляля, таке завдання на перший період.. Завдання, сама розумієш, особливе, партійне... (Гончар, IV, 1960, 33).
@ Нічого не розумію - уживається для вираження здивування, збентеження і т. ін. Що за чортовиння?.. Чорний цар... машина.. Нічого не розумію, хоч забий! (Коцюб., І, 1955, 257); Оце (це, се) [й] я розумію! - уживається як вигук при вираженні схвалення, заохочення. - Молодець! Оце я розумію, оце боєць! Під хлороформом, з-під ножа подає сигнали! - казав хірург (Довж., І, 1958, 306); - Слова, фрази.. А от ділом довести відвагу - й то не нерозсудливу відвагу, а таку, щоб давала змогу повсякчасної праці - се я розумію! (Коцюб., І, 1955, 172); «Оце й я розумію, що весна!» думав Сагайда задоволено (Гончар, III, 1959, 316); Що ви розумієте!- уживається як вигук при запереченні чого-небудь. - Ви думаєте, йому нема чого робити..? Революція! Дихати йому ніколи! Як же я з'явлюсь до нього й відбиратиму дорогий час? Що ви розумієте! (Довж., І, 1958, 470).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розумію | розуміємо |
2 особа | розумієш | розумієте |
3 особа | розуміє | розуміють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розумітиму | розумітимемо |
2 особа | розумітимеш | розумітимете |
3 особа | розумітиме | розумітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розумів | розуміли |
Жіночий рід | розуміла | |
Середній рід | розуміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розуміймо | |
2 особа | розумій | розумійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розуміючи | |
Минулий час | розумівши |