світлий
СВІТЛИЙ, а, е. 1. Який випромінює яскраве світло (про джерело світла). Що вони росли та виростали, то вони пильніш поглядали [на шлях]. І раненько-ранком при світлому сонечку, і пізненько ввечері при зореньках іскристих (Вовчок, І, 1955, 309).
2. Добре освітлений, наповнений світлом. День був такий світлий, такий чистий. В заморожені вікна лилося стільки сонця, що кришталеві квітки на шибках миготіли (Тют., Вир, 1964, 522); Світла ніч стояла над горами. Чиста, прозора, вона просвічувала наскрізь, як синій коштовний камінь чистої води (Гончар, III, 1959, 104); Світлий ранок, сповнений золотосяйного сонячного тепла, хутенько звів приятелів з постелей (Досв., Вибр., 1959, 300); // Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення). Дарма що живе він внизу дому; дарма що не світла, а скорше темна його кімната: вона ж [Любка] тут, вона освітить, вона окрасить усе (Хотк., І, 1966, 43); Дві світлих кімнати, і обидві вікнами виходять у сад (Баш, Вибр., 1948, 68).
3. Не темного кольору. Світлішає небо. Ширшає світ. Хорлів ще не видно, тільки вершечки тополь з'явились на світлому тлі неба (Гончар, II, 1959, 45); У білому вбранні на білій постелі на фоні світлої стіни сидить молода щаслива мати, тримаючи немовля (Довж., І, 1958, 111); // Менш насичений порівняно з основним кольором. Недалеко від перемілу, що хвилясто просвічувався світлою жовтизною, поставили ятері (Стельмах, II, 1962, 186).
4. Чистий, прозорий (про рідину, скло і т. ін.). Сула повільно котить світлу тиху воду (Перв., II, 1948, 173); Яка ж бо ти [волошка] люба в вінку, Що обвиває голівку палку,.. Як ти, поставлена в світлий кришталь, Будиш у серці і радість, і жаль! (Рильський, III, 1961, 179); // Високий, ясний, чистого тембру (про голос, звуки і т. ін.). Світлі звуки скрипки.
5. перен. Нічим не засмучений; радісний, щасливий. Разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра в світлу будучність для нашої землі (Коцюб., III, 1956, 40); Ніжна, тиха, кристально чиста мелодія почулася ніби здалека, як світлий спомин з глибини душі (Л. Укр., III, 1952, 590); Померкли на мить юні, світлі його марева (Гончар, Таврія, 1952, 19); // Приємний, радісний (про почуття, настрій). Світлою радістю повниться серце моє (Дор., Єдність, 1950, 3); В Андрія був такий світлий настрій, що це одразу передалось і Батуріну (Гур., Життя.., 1954, 236); // у знач. ім. світле, лого, с. Приємне, радісне почуття, радісний настрій. В сільській.. школі минула для Світлани перша радісна трудова зима.. Тепер все те світле десь у минулому (Гончар, II, 1959, 96); // Осяяний внутрішнім світлом (про обличчя, чоло). Увечері уявляла собі Маруся це лице. Таке одухотворене мусить воно бути, світле (Хотк., II, 1966, 251); Стояли мовчазні навколо, Лиш вітер розвівав чуби. І виступив кобзар з юрби, Підвівши вгору світле чоло (Павл., Бистрина, 1959, 28); // Неглибокий за ступенем вияву; легкий. В піснях - дівоча світла туга І вільний помах косаря (Рильський, III, 1961, 89); Янош їде і час від часу всміхається, повитий якоюсь світлою задумою (Гончар, II, 1959, 69).
6. перен. Нічим не затьмарений; спокійний. Валентина.. пішла до дверей ганку. Вона встигла зирнути на нас світлими очима, що в них були скупчені ласка, замирення і тверда рішучість (Досв., Вибр., 1959, 94); // Який виражає умиротвореність, заспокоєність, упокорення. Підвели його й поставили перед Галею. Вона як вздріла - всміхнулася, - дивилась на його поглядом своїм світлим, тихим (Вовчок, І, 1955, 157).
7. перен. Який має високі моральні якості; благородний. [Роман:] Яка щира у батька душа, яка світла! (Кроп., II, 1958, 31); Я незвичайно люблю і поважаю оту світлу людину [І. Франка] (Коцюб., III, 1956, 278); З усіх своїх друзів Віталій не знає людини більш життєрадісної, людини такої чистої і світлої душі (Гончар, Тронка, 1963, 41); // у знач. ім. світле, лого, с. Символ істини, розуму, освіти або радості, щастя. Я завжди був великим оптимістом і дотепер не втратив віри у людей, у перемогу всього світлого над темрявою і злом (Коцюб., III, 1956, 281); Точиться безупинна світова боротьба носіїв світлого з темними силами зла (Мас., Роман.., 1970, 352); // Який виражає чистоту, щирість почуттів, прагнень. Вітер лютішає знов, - Дужча від чорного страху Світла до мами любов (Бичко, Вогнище, 1959, 216).
@ Світла пам'ять див. пам'ять; Світле око див. око1.
8. перен. Ясний, логічний, чіткий (про розум, думки і т. ін.). Як криниця і небо, і зорі Відбива на перловому дні, Так слова твої чесную душу, Світлий ум виявляли мені (Фр., X, 1954, 401); - Свідомість моя світла, думки могутні - я комуніст (Збан., Сеспель, 1961, 195).
@ Світла голова: а) (у кого) розумна голова. [Ромодан:] Коли б я не знав, яка світла голова в тебе. Що з тобою сталось?.. Тебе ж уся Україна знала! (Корн., II, 1955, 319); - До чого ж у вас мудра та світла голова! - Може, ви трохи й переоцінюєте мої якості, але знаходитеся близько до істини, - вклонився їй Мокроступ (М. Ю. Тарн., Як на..ниві, 1958, 104); б) (хто) розумна людина. Світла голова Ковальов! Як він здорово тоді придумав конструкцію циліндра до десятитисячотонного преса (Собко, Біле полум'я, 1952, 120).
9. заст., нар.-поет. Вживається як постійний епітет (звичайно до слів цар, князь, боярин, а також при слові рай). - Латине світлий, знаменитий, Твоїми мед устами пити! Всяк тягне серце за тебе (Котл., І, 1952, 276); Великая славо! зглянься на людей! Одпочинь од кари у світлому раї! (Шевч., І, 1963, 264); // Вельможний, знатний. В шатрі поставлено стіл і заставлено його багатою перекускою для світлих гостей (Фр., II, 1950, 366).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | світлий | світла | світле | світлі |
Родовий | світлого | світлої | світлого | світлих |
Давальний | світлому | світлій | світлому | світлим |
Знахідний | світлий, світлого | світлу | світле | світлі, світлих |
Орудний | світлим | світлою | світлим | світлими |
Місцевий | на/у світлому, світлім | на/у світлій | на/у світлому, світлім | на/у світлих |
світло
СВІТЛО1, а, с. 1. Промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє. Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (Коцюб., І, 1955, 346); Одчиняються двері, і смуга світла падає на Руфіна і Люція (Л. Укр., II, 1951, 421); І світло електричне виробляє [парова машина], і освічує всюди, де світла треба (Мирний, IV, 1955, 330); Дощ лив як із відра, небо закаламутилося і зробилося глиняного кольору; раптом біле сліпуче світло різонуло по очах людей (Тют., Вир, 1964, 84); Вулиці безкраї. Порожньо і дзвінко. Кроки одинокі, ніби серця стук. І в холоднім небі зорі, як сніжинки, шлють байдуже світло на замовклий брук (Сос., II, 1958, 100); Була вже ніч. Осяяні місячним світлом дерева стояли в цвіту, як наречені (Довж., І, 1958, 488); Вийшов за село, глянув - у млині світиться. Я на те світло й прямую (Тют., Вир, 1964, 17); Швидкість світла; Заломлення світла; * У порівн. Офіцер мій був дуже добрий чоловік.. Після тяжкої школи, яку я пройшла у вуйка, він був для мене, як сонячне світло й тепло (Фр., III, 1950, 105); Всенародна шана та любов, Як світло непогасне, осявають могилу Олександра Богомольця (Рильський, III, 1961, 41).
^ Дисперсія світла див. дисперсія; Лампа денного світла див. лампа; Синтез білого світла див. синтез.
@ Виставляти (виставити, подавати, подати) в світлі якому кого, що - представляти кого-небудь або показувати щось з певного погляду. Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні. Пишеться це не з бажання виставити свій рід перед світом у перебільшеному вигідному світлі, а в ім'я реалізму (Довж., І, 1958, 69); В іншому світлі бачити (розглядати і т. ін. ) - сприймати не так, як раніше. В його голові малювалися тепер картини, яким він колись не надавав значення, вважаючи звичайними, буденними. Зараз же він бачив їх у зовсім іншому світлі, розумів інший зміст (Тют., Вир, 1964, 397); Кидати (кинути) світло (промінь світла) на що - розкривати, робити ясним, зрозумілим щось. Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим і разом з іншими кине промінь світла на дорогу постать нашого великого кобзаря (Коцюб., III, 1956, 48); Побачити світло рамп див. рампа; Поставати (постати) в світлі якому - сприйматися з певного погляду, певним чином. Замислився Козаков. Може, вперше оце його власна роль на війні постала перед ним у новому світлі. Гарно рятувати людей! (Гончар, III, 1959, 110); Пошукати удень та ще й з світлом див. пошукати; Проливати (пролити) світло див. проливати; У світлі чого - з позиції чогось, виходячи з певного погляду на кого-, що-небудь. Проходять живі люди [в «Бориславських оповіданнях» І. Франка], ярко [яскраво] змальовані, в світлі тонкого психологічного аналізу (Коцюб., III, 1956, 38).
2. перев. з означ. Освітлення, характерне для певного часу доби. Якби моє життя так зникло непримітно, як зникає вечірнє світло... (Л. Укр., І, 1951, 195); Крізь вузьке вікно скупо проникало денне світло (Чорн., Визвол. земля, 1959, 57); // розм. Світанок, схід сонця. - Досиділись мало не до світла, неначе завтра свято! (Н.-Лев., II, 1956, 328).
3. Джерело освітлення і пристрій для освітлення в приміщенні та на вулиці. Кинувся Наум, викресав вогню, засвітив світло (Кв.-Осн., II, 1956, 81); - Світла! Світла, дайте! - скрикнула [Горпина],- тату! світла! (Вовчок, І, 1955, 68); Увіходить раб, вносить світло (Л. Укр., II, 1951, 345); У Мотузки в хаті й світла в той вечір не світили (Головко, II, 1957, 168); // Освітлення, яке дають освітлювальні прилади. І на дороги, і на мости, і на караульних, і на світло у холодну, - усе-усе Ївга поплатила (Кв.-Осн., II, 1956, 301); Умови такі: перший тиждень дурно працювати (практика), а потому - 40 крб. в місяць, хата, світло і паливо (Коцюб., III, 1956, 126); // перев. мн., заст. Вогник. Ми тихо стояли, Дивились, як ясно на темному морі Незлічені світла сіяли (Л. Укр., І, 1951, 16); Це одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка (Коцюб., І, 1955, 338); Росив дощ... Левада - море чорне. А в селі ні одного світла (Ірчан, II, 1958, 85).
4. Місце, звідки йде освітлення; освітлене місце, освітлений простір. Вона одкусила нитку зубами і одвернулася від сестри, втягаючи нову нитку в голку проти світла (Л. Укр., III, 1952, 746); Якась берізочка заблукана витягається до болю, хоче прорватися до світла (Хотк., II, 1966, 105); Я взяв Сева за руку й підвів його до світла.. - У вас є шрам? - запитав я, закочуючи рукав на його лівій руці (Ю. Янов., II, 1958, 163).
5. розм. Речовина для освітлення. Ніч не стоїть, а світло коштує (Номис, 1864, № 10922); Каганець почав примеркати: останнє світло в ньому вигорало (Мирний, IV, 1955, 297).
6. жив. Світле місце, світла пляма на картині, що відтворює найінтенсивніше освітлення певної ділянки зображуваного простору. Контрасти світла й тіней; // фото. Поверхня, звернена до джерела світла, а також зображення самих джерел світла.
7. перен. Блиск очей, що з'являється під впливом радісного, світлого почуття; радісний, світлий, ясний вираз обличчя. Дорошенко вловив, як очі її в цю мить ще більше налилися світлом (Гончар, Тронка, 1963, 200); // Приємне, радісне почуття. По країні весна пролітає і шумить журавлиним крилом.. Їй у відповідь серце співає, стільки в ньому і світла й тепла! (Сос., II, 1958, 57).
8. чого і без додатка, перен. Те, що робить ясним, зрозумілим навколишній світ; те, що робить радісним, щасливим життя. [Орест:] Ти можеш мені одібрати моє життя, моє щастя, моє світло, але мого кохання не можеш одібрати (Л. Укр., II, 1951, 44); Щира любов до свого краю, освічена світлом науки, та невпинна згага молодих літ послужити йому, - несли Вас добувати ще більшої освіти (Мирний, V, 1955, 415); Світло невмирущої дружби, як той Шевченків «світ ясний, невечірній», осяває з давніх-давен російський і український народи (Рильський, III, 1956, 7); // Уживається як символ істини, розуму, освіти або радості, щастя. - Твій ум.. буде вічно рваться До світла, правди і добра (Фр., XIII, 1954, 271); Розповів [Ганжа-Ганженко], як відроджується життя по школах після деніківщини, як пориваються діти до науки, до світла (Гончар, II, 1959, 188).
СВІТЛО2. 1. Присл. до світлий 1-3, 5, 6. Була [молодиця] чорнява, в рум'янцях, білолиця, уста червоні сміються, очі радісні, убрана світло (Вовчок, І, 1955, 243); Поезія двадцятих років і сьогодні звучить світло, актуально (Літ. Укр., 30.VIІ 1968, 2).
2. у знач. присудк. сл. Про наявність світла де-небудь. Доокола було так тихо, так ясно, світло (Хотк., II, 1966, 53); Ах, як дивно було в тій великій кімнаті для дітей! Так світло! (Головко, І, 1957, 91).
СВІТЛО... Перша частина складних слів, що відповідає слову: а) світлий у 3 знач., напр.: світловодий, світлошкірий і т. ін.; б) світло1 у 1 знач., напр.: світловідбивач, світловідчуття, світлодайний, світлозахисний, світлоносій і т. ін.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | світло | світла |
Родовий | світла | світл |
Давальний | світлу | світлам |
Знахідний | світло | світла |
Орудний | світлом | світлами |
Місцевий | на/у світлі | на/у світлах |
Кличний | світло | світла |