одухотворений
ОДУХОТВОРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до одухотворити. Від її юного образу, чистого й одухотвореного материнством, віє такою радістю, що вся кімната світиться і сяє (Довж., І, 1958, 111); Худе, бліде обличчя вуличної співачки було одухотворене високим натхненням, губи щось шепотіли, а з невидющих очей котилися сльози (Жур., Вечір.., 1958, 255).
2. у знач. прикм. Який виражає благородство, духовну красу, високі помисли, почуття і т. ін. Ніколи не бачив я більше одухотвореного лиця, як у цій хвилі лице цього молодого чоловіка (Коб., III, 1956, 222); Її рухи, хода - що частіше стежиш за ними, то більше гармонійними й одухотвореними здаються вони (Вільде, Винен.., 1959, 22).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | одухотворений | одухотворена | одухотворене | одухотворені |
Родовий | одухотвореного | одухотвореної | одухотвореного | одухотворених |
Давальний | одухотвореному | одухотвореній | одухотвореному | одухотвореним |
Знахідний | одухотворений, одухотвореного | одухотворену | одухотворене | одухотворені, одухотворених |
Орудний | одухотвореним | одухотвореною | одухотвореним | одухотвореними |
Місцевий | на/у одухотвореному, одухотворенім | на/у одухотвореній | на/у одухотвореному, одухотворенім | на/у одухотворених |