уряд
УРЯД, заст. УРЯД1, у, ч. 1. Найвищий виконавчий та розпорядчий орган державної влади, який здійснює управління державою. Царський уряд, ув'язнивши Леніна в тюрмі, не зміг припинити його кипучу революційну діяльність (Біогр. Леніна, 1955, 33); - Я прочитаю вам закон робітничо-селянського уряду про землю від п'ятого лютого тисяча дев'ятсот двадцятого року (Стельмах, II, 1962, 133); Демократичний уряд; Буржуазний уряд; // Члени такого органу. Свій уряд вітає Москва робітнича, Радянського краю столиця нова (Бажан, Роки, 1957, 247).
^ Відставка уряду див. відставка.
2. іст. Місцеве правління. Як же вмер паволоцький полковник, що після Шрама уряд держав,.. зійшлась рада, щоб нового полковника вибрати (П. Куліш, Вибр., 1969, 54); [Ізоген:] Я поки що вже виготовив листи,.. щоб розіслать по всіх церквах, урядах, громадських і державних установах (Л. Укр., III, 1952, 298); Розповів наш чоловік усю свою біду: як у сільському уряді засіли багачі, як він з ними боровся за бідних і його ненавиділи (Три золоті сл., 1968, 211).
УРЯД2 див. вряд.
УРЯД3, у, ч., заст . 1. Правління як діяльність, дія. Пан Хоцінський розказував про маєтності князя,.. про цілі череди волів, коней, про корисний уряд управителя (Н.-Лев., І, 1956, 157); А Гринько Книш хотів показати всім людям, що він виконує свій уряд не задля зисків, але з почуття обов'язку (Март., Тв., 1954, 375).
2. Посада, що дає право керувати людьми. Виробили [єзуїти] таке право, що жоден «іновірець» не міг займати найвищих урядів державних, не міг бути сенатором, канцлером, воєводою і т. п. (Фр., XVI, 1955, 415); - Почав [Іванець] гроші збирати, почав усякому годити, почав прохати уряду в гетьмана. Той і настановив його хорунжим (П. Куліш, Вибр., 1969, 58); [Грицько:] Не хочу я зістатися позаду, І я дійду високого уряду (Сам., II, 1958, 45).
3. діал. Державна установа. Головна дорога веде попри магістрат, староство, жандармерію, почтовий уряд (У. Кравч., Вибр., 1958, 310).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | уряд | уряди |
Родовий | уряду | урядів |
Давальний | урядові, уряду | урядам |
Знахідний | уряд | уряди |
Орудний | урядом | урядами |
Місцевий | на/у уряді | на/у урядах |
Кличний | уряде | уряди |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | уряд | уряди |
Родовий | уряду | урядів |
Давальний | урядові, уряду | урядам |
Знахідний | уряд | уряди |
Орудний | урядом | урядами |
Місцевий | на/у уряді | на/у урядах |
Кличний | уряде | уряди |
урядовий
УРЯДОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до уряд 1. Коли уряд переїхав до Києва, я, що жив на той час у Москві, був введений до урядової комісії по реконструкції міста (Довж., І, 1958, 25); Вона радить нам бути обережними, оскільки урядовим колам наш візит не до смаку (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 13); Робітники, колгоспники та інтелігенція по праву пишаються тим, що на державному прапорі України виблискує найвища урядова нагорода - орден Леніна (Наука.., 12, 1957, 1); - Урядових вказівок ще немає, а в моїх руках тільки твоя приватна телеграма (Ле, Міжгір'я, 1953, 11).
2. заст. Стос. до уряд3. - Трапився Каралаєв, заможний чоловік на доброму урядовому місці.. І я зломила своє серце.., вийшла за Каралаєва (Н.-Лев., VI, 1966, 18); Староста, крім того, був строгий в тім, що називав своєю урядовою службою (Фр., II, 1950, 150); Я пишу тепер щось небагато. Моя урядова праця забирає у мене весь час (Коцюб., III, 1956, 256).
3. заст. Офіційний. Скоро ми ввійшли в обруб міста, жандарм відступив від мене і, відповідно до припису, йшов о крок за мною зі строго урядовим виглядом (Фр., III, 1950, 233).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | урядовий | урядова | урядове | урядові |
Родовий | урядового | урядової | урядового | урядових |
Давальний | урядовому | урядовій | урядовому | урядовим |
Знахідний | урядовий, урядового | урядову | урядове | урядові, урядових |
Орудний | урядовим | урядовою | урядовим | урядовими |
Місцевий | на/у урядовому, урядовім | на/у урядовій | на/у урядовому, урядовім | на/у урядових |