худий
ХУДИЙ1, а, е. Який має виснажене, тонке, сухорляве тіло. - Як ти змарніла, Гаїночко! - промовив Зінько...- Сам гарний: жовтий, як віск, а худий; як скіпка, ще й очі позатягало (Гр., II, 1963, 483); Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася - це були не руки, а обтягнені шкірою палички (Хижняк, Тамара, 1959, 206); Вона втягла щоки і пустила під лоб очі, щоб показати, який він худий (Тют., Вир, 1964, 156); *Образно. А місяць худий, змарнілий - повипинало ребра... (Сос., І, 1957, 61); // у знач. ім. худий, дого, ч. Худорлява, виснажена людина. Поки гладкий схудне, то худий здохне (Номис, 1864, № 5678); [Гетера:] Сей варвар африканський певне добре з левами вміє битись... А худого я б віддала пантері... (Л. Укр., II, 1951, 526); // Про частини тіла. Худе та поморщене бабине лице аж зчорніло, неначе землею припало (Н.-Лев., VI, 1966, 410); Полилась йому.. сльоза скупувата На щоки худі та запалі (Мал., Звенигора, 1959, 232); Денис сидячи спав, упершись худими ногами-котурнами в протилежну стіну (Дмит., Наречена, 1959, 152); *Образно. Місто зустріло нас сумно. Болісно випиналися в небо худі ребр старовинних соборів (Збан., Єдина, 1959, 87); // підсил. Дуже виснажений (у сполученнях-повторах). На полу, на рядні лежить старенька, худа-худа, як шкелет (Кв.-Осн., II, 1956, 464); Як тяжко перехворіла Вікторія, худа-худа, бліда і висохла вся (Хижняк, Тамара, 1959, 219); // Нежирний (про м'ясо). При недостатній кислотності шлункового соку хворий харчується так. Йому дають м'ясні супи з свіжого худого м'яса (Лікар. рослини.., 1958, 225); // Виснажений, бідний (ґрунт, рослинність). Тут на полі скупім і худім, Наче терен на ріни [ріні], Виростайте ціпкі і тверді До великої зміни (Фр., XII, 1953, 526); Садок хирлявий, шпитальний - сім пар калік дерев, худі кущики, мов витягнені з солдатської юшки (Хотк., II, 1966, 370); // Слабий, скупий, хисткий (про світло). Через віщо я сиджу тут уночі, в моїй робітні, ..серед непевного блиску очей і тіл моїх академічних студій, сон яких тривожить одинока свічка своїм худим вогником? (Коцюб., II, 1955, 436).
ХУДИЙ2, а, е, заст. Негарний, нехороший, поганий. Худий мир гірше лихої сварки (Номис, 1864, № 3282); [Ігнат: ] Скільки у нас уже гетьманів було: пропали через військові чвари! [Павло: ] Які через чвари, які через худий розум, а які через кривду свою (Кост., І, 1967, 149); [Омелько:] Дай же, боже, гуляти нам тихо, без сварки і без худого слова! (Кроп., І, 1958, 82); Старший староста й каже:-..А що ми люди чеснії і без худої науки, то от вам хліб святий у руки (Кв.-Осн., II, 1956, 56); // у знач. ім. худе, дого, с. Що-небудь погане, недобре; зло. Горілка багато шкоди робить: вона і розум затьмиває [затьмарює] і на худе штовхає (Укр.. присл., 1955, 207); // Недобрий, лихий. Кажуть же, що й хороша слава далеко йде, не тільки худа (Барв., Опов.., 1902, 216).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | худий | худа | худе | худі |
Родовий | худого | худої | худого | худих |
Давальний | худому | худій | худому | худим |
Знахідний | худий, худого | худу | худе | худі, худих |
Орудний | худим | худою | худим | худими |
Місцевий | на/у худому, худім | на/у худій | на/у худому, худім | на/у худих |
худо
ХУДО1, заст. 1. Присл. до худий2. Худо жити, моя матусенько, за п'яницею (Барв., Опов.., 1902, 270).
2. у знач. присудк. сл. Те саме, що погано 5. Ой як же їй худо буде, Вона мене лаять буде (Чуб., V, 1874, 810); - Не плач, дівко, тут тобі худо не буде,- умовляв і дворник [двірник] (Мирний, IV, 1955, 172).
ХУДО2, а, с., заст. Щось погане, неприємне; зло, лихо. - Тепер я сама тебе поцілую аж тричі, бо знаю, що й в тебе на думці нема ніякого худа (Кв.-Осн., II, 1956, 47); - Що ж... нема худа без добра,- сказав тихо [старий] (Ряб., Золототисячник, 1948, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | худо | худа |
Родовий | худа | худ |
Давальний | худу | худам |
Знахідний | худо | худа |
Орудний | худом | худами |
Місцевий | на/у худі | на/у худах |
Кличний | худо | худа |