шаркнути
ШАРКНУТИ, ну, неш, док., чим, по чому і без додатка. Однокр. до шаркати. Ніхто й ногою не шаркнув (Юхвід, Оля, 1959, 237); Гість розпрощався з дуже делікатними поклонами, шаркнув дрібненькими ніжками перед Лекерією Петрівною, неначе перед молоденькою панною (Н.-Лев., I, 1956, 593); Скінчивши фотографувати, він елегантно шаркнув черевиками й кинувся подавати Юлі пальто (Донч., V, 1957, 222); // Різнути чимсь по комусь, чомусь. Тимко взявся за косу і вже хотів шаркнути нею по траві, але потім озирнувся, щоб поглянути ще раз, чи вже далеко відійшла Орися (Тют., Вир, 1964, 250); Рішуче шаркнув [Левко] пилкою по темному плетиві кори (Стельмах, І, 1962, 73).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шаркну | шаркнемо |
2 особа | шаркнеш | шаркнете |
3 особа | шаркне | шаркнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шаркнув | шаркнули |
Жіночий рід | шаркнула | |
Середній рід | шаркнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шаркнімо | |
2 особа | шаркни | шаркніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | шаркнувши |