бурлацтво
БУРЛАЦТВО, а, с. 1. Збірн. до бурлака і бурлак; бурлаки. То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики... гончарі і зо всякого ремесла бурлацтво (Кв.-Осн., II, 1956, 19); До пізньої осені кипів Базавлук буйним і бучним життям низового бурлацтва (Тулуб, Людолови, I, 1957, 400).
2. Те саме, що бурлакування. - Остобісіло вже мені те бурлацтво, - сказала Марія і задумалась (Н.-Лев., II, 1956, 105).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бурлацтво | бурлацтва |
Родовий | бурлацтва | бурлацтв |
Давальний | бурлацтву | бурлацтвам |
Знахідний | бурлацтво | бурлацтва |
Орудний | бурлацтвом | бурлацтвами |
Місцевий | на/у бурлацтві | на/у бурлацтвах |
Кличний | бурлацтво | бурлацтва |