вилітати
ВИЛІТАТИ, аю, аєш, док. Літаючи, пробути певний час у повітрі.
ВИЛІТАТИ, аю, аєш, недок., ВИЛЕТІТИ, ечу, етиш, док. 1. Летіти, покидаючи місце свого перебування або з'являючись де-небудь (про птахів, комах, літальні апарати і т. ін.). Сполохані горобці та голуби вилітали з.. стіжків (Н.-Лев., II, 1956, 197); Сич вилетів на полювання (Донч., II, 1956, 43); Вилетів з-за лісу літак, наче зупинився в повітрі, потім з нього скочило троє людей (Ю. Янов., І, 1958, 267); // Підніматися в повітря, відправлятися куди-небудь літаком і т. ін. - Сіробаба казав, що коли вперше без інструктора вилітаєш, то в повітрі співати хочеться (Гончар, Тронка, 1963, 14).
2. Стрімко підніматися в повітря. Високі стовпи диму вилітали з верхів у небо високо-високо (Мирний, II, 1954, 203); Вилетів з скирти крилатий огонь (Олесь, Вибр., 1958, 228); Ураз купа наскубаного пір'я, вихором вилетівши з кошика, розлетілась по всій кімнаті (Донч., III, 1956, 34).
3. перен. Раптово випадати з чого-небудь. - Гей ти, вайло! - гукала вона на неї, коли Гафійці ненароком вилітало з рук веретено (Коцюб., II, 1955, 31); З дзенькотом вилетіли десь шиби (Вільде, Сестри.., 1958, 476); // Несподівано вириватися, звучати (про слова, сміх тощо). - Ах! - вилетіло з уст Олі (Фр., II, 1950, 74).
@ Вилітати (вилетіти) з голови (з пам'яті) - забуватися. - Іду до неї - знаю, що буду говорити, прийду - все з пам'яті вилітає (Стельмах, II, 1962, 354); І те, що вона хотіла сказати Каргатові, нараз вилетіло з голови (Шовк., Інженери, 1956, 46); Вилітати (вилетіти) в трубу - зникати, не давши користі; марно витрачатися. - А я кажу - об'єднуватись [укрупнювати колгоспи]! Менше начальства буде, то й менше дурних трудоднів у трубу вилітатиме... (Збан., Переджнив'я, 1960, 240); Не пішла вона [спадщина] Лук'янові в руку: вилетіла в трубу (Гончар, Таврія.., 1957, 26).
4. перен. Дуже швидко вибігати, виїжджати звідки-небудь або кудись. Брати виносять з клуні пропахлу дьогтем і потом упряж, сокиру та пилку, і незабаром сани легко вилітають з двору (Стельмах, Хліб.., 1959, 74); Вона шарпнула полатаний мішок зо стола й вилетіла з ним із хати (Коб., III, 1956, 481); Люба кулею вилетіла в спальню (Собко, Справа.., 1959, 289); П'ятнадцять вершників вилетіли назустріч дивізії (Довж., Зач. Десна, 1957, 112).
5. тільки док., перен., розм. Бути звільненим з роботи, виключеним з навчального закладу. Мене вигнали з гімназії за політику (тоді нас вилетіло за те саме двадцять) (Стеф., II, 1953, 27); - Я тобі зараз покажу, - думав Мороз, швидко йдучи до свого кабінету, - зараз буде наказ, і вилетиш ти з роботи, аж гримітиме (Собко, Біле полум'я, 1952, 281).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилітаю | вилітаємо |
2 особа | вилітаєш | вилітаєте |
3 особа | вилітає | вилітають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вилітав | вилітали |
Жіночий рід | вилітала | |
Середній рід | вилітало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилітаймо | |
2 особа | вилітай | вилітайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вилітавши |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилітаю | вилітаємо |
2 особа | вилітаєш | вилітаєте |
3 особа | вилітає | вилітають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилітатиму | вилітатимемо |
2 особа | вилітатимеш | вилітатимете |
3 особа | вилітатиме | вилітатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вилітав | вилітали |
Жіночий рід | вилітала | |
Середній рід | вилітало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилітаймо | |
2 особа | вилітай | вилітайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вилітаючи | |
Минулий час | вилітавши |