висок
ВИСОК 1, ска, ч. 1. Те саме, що скроня. Його лице горіло, очі горіли, у висках стукала кров (Фр., IV, 1950, 339); Северин вишкірив зуби, рукояткою пістолета вдарив Василя у висок (Тют., Вир, 1964, 370).
2. мн., розм. Волосся, що росте на скронях. Не одну білу волосину у висках запримітила Христя (Мирний, III, 1954, 199).
ВИСОК2, ска, ч. , техн. Прилад, який складається з шнурка та підвішеного до нього тягарця і використовується для вимірювання вертикальності положення.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | висок | виски |
Родовий | виска | висків |
Давальний | вискові, виску | вискам |
Знахідний | висок | виски |
Орудний | виском | висками |
Місцевий | на/у виску | на/у висках |
Кличний | виску | виски |