скроня
СКРОНЯ, і, ж. 1. Бокова частина черепа від вуха до лоба. Дивлюсь на панну Анелю. Бліда, зігнулась.. Стискає долонями скроні (Коцюб., II, 1955, 261); - Товариші, - почав комісар..- Служіть чесно трудовому народові,- він приклав руку до скроні (Тют., Вир, 1964, 360); У скронях стукало й дзвеніло. Він відчув, що далі не може бігти (Мик., II, 1957, 327).
2. мн. Волосся, що росте на цих частинах черепа. Капітан Чумаченко, літній високий мужчина з моложавим обличчям і сивими скронями, стояв поруч неї (Гончар, III, 1959, 218).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скроня | скроні |
Родовий | скроні | скронь |
Давальний | скроні | скроням |
Знахідний | скроню | скроні |
Орудний | скронею | скронями |
Місцевий | на/у скроні | на/у скронях |
Кличний | скроне | скроні |