ґедзь
ГЕДЗЬ, я, ГЕДЗ, а, ч. Велика муха, що живиться кров'ю тварин і соком рослин. Задерихвіст почав і справді гедзакатись: пішов такого тропака, наче й справді його гедзі кусали і в спину, і в п'яти, і в підошви (Н.-Лев., II, 1956, 232); Скотину нападе гедзь, корови біжать у жито одганяти злу муху (Горд., II, 1959, 134); Батько підвівся і кінцем батога роздавив на шкірі Шалапута гедзя (Донч., VI, 1957, 256); * У порівн. Кілька млинків, крутячись на вітрі, весело деренчали, гули, лопотіли й дзижчали, як гедзі (Донч., IV, 1957, 71); - Лізеш з уловом, як гедзь до коняки, - роздратовано відмахнувся Причепа (Тулуб, Людолови, II, 1957, 142).
@ Гедзь (гедз) напав (укусив і т. ін. ) на кого, кого- про людину, яка нервує, у якої поганий настрій. От гедзь напав Петра: не спить, не їсть .. І, знай, черка писульки до Миколи (Г.-Арт., Байки.., 1958, 138); Інколи ж його просто гедз нападав - і тоді він ставав нестерпучим (Коцюб., I, 1955, 330); Дарину вкусив гедзь. З нею сталася істерика (Ю. Янов., II, 1958, 267);
Гедзя (гедза) кинути, рідко - те саме, що Гедзика кинути (див. гедзик). - Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший гедза кинув? (Мирний, III, 1954, 229).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґедзь | ґедзі |
Родовий | ґедзя | ґедзів |
Давальний | ґедзеві, ґедзю | ґедзям |
Знахідний | ґедзя | ґедзів |
Орудний | ґедзем | ґедзями |
Місцевий | на/у ґедзі, ґедзеві | на/у ґедзях |
Кличний | ґедзю | ґедзі |