горобеня
ГОРОБЕНЯ, яти, с., розм. 1. Пташа горобця. Швидко вони [хлопці] позавертали овець і, як кошенята, дралися по вербах, видираючи горобенят (Мирний, 1, 1954, 58); Горобці вже не казились, бо кожний із них був тепер поважним батьком численної цвіркотливої родини голодних горобенят (Донч., VI, 1957, 531); * У порівн. Діти голопуцьки, як горобенята, бігають по вулиці (Барв., Опов.., 1902, 416).
2. перен., зиеважл. Про людину з невеликою фізичною силою або про таку, що займає незначне місце в суспільстві. [Півень:] А це що за горобеня [Довбня]? Іди сюди, я тебе одним пальцем покладу (Корн., І, 1955, 221); [Кряж:] Ні, ти тільки послухай: виступає Галька, Пилипа Сторчака дочка... Таке горобеня, торік лише десять класів закінчило, і давай мене, Антона Кряжа, сповідати (Зар., Антеї, 1962, 214).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | горобеня | горобенята |
Родовий | горобеняти | горобенят |
Давальний | горобеняті | горобенятам |
Знахідний | горобеня | горобенят |
Орудний | горобеням | горобенятами |
Місцевий | на/у горобеняті | на/у горобенятах |
Кличний | горобеня | горобенята |