сторчака
СТОРЧАКА, присл . 1. Те саме, що сторч 1, 2. Віктор сидів біля вікна, як розтягнутий дерев'яний метр теслярський, якого поставили сторчака, а він під власною вагою згинається (Томч., Готель.., 1960, 7); Наткнувся [чоловік] на Івася, що лежав на дорозі, наткнувся, поточився і сторчака полетів через хлопця (Мирний, І, 1954, 272); Біжу.., не бачу рівчака, і ось - з розгону у рівчак лечу я сторчака! (Забіла, У.. світ, 1960, 38).
2. Дуже швидко; стрімголов. Сторчака летів [Олексій] додому, швиргонув шаблю на долівку, пішов - заривсь у сіно і заридав, як дитина (П. Куліш, Вибр., 1969, 300).
@ Сторчака ставати (стати, зводитися, звестися) - те саме, що На диби ставати (зводитися і т. ін. ) (див. диби). [Нартал:] Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, мов поздихали, а перед братом сторчака стають і раді закусати! (Л. Укр., II, 1951, 428).
сторчак
СТОРЧАК1, а, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (Кучер, Прощай.., 1957, 286).
@ Давати (дати, ловити, зловити, хапати, вхопити і т. ін. ) сторчака (сторчаки) - падати вниз головою. Микола зачепився ногою за вал, дав сторчака в пшеницю (Н.-Лев., II, 1956, 250); Що то вже за їзда, коли те й думаєш, як не впасти, як не вхопити сторчака..! (Загреб., Диво, 1968, 155).
СТОРЧАК2, а, ч., діал. Юшка з риби. Кухар швидко поставив перед забродчиками стябла з свіжою рибою і налив у миску «сторчака», цебто юшки (Н.-Лев., II, 1956, 229).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сторчак | сторчаки |
Родовий | сторчака | сторчаків |
Давальний | сторчакові, сторчаку | сторчакам |
Знахідний | сторчак | сторчаки |
Орудний | сторчаком | сторчаками |
Місцевий | на/у сторчаку | на/у сторчаках |
Кличний | сторчаку | сторчаки |