зав'янути
ЗАВ'ЯНУТИ і рідко ЗАВ'ЯТИ, в'яну, в'яне, док. 1. Зробитися, стати в'ялим; зів'янути, засохнути від нестачі вологи. Одно зацвіло, А друге зав'яло, навіки зав'яло... І листя пожовкле вітри рознесли (Шевч., І, 1963, 71); Зав'янь, рута зелененька, Понад берегами (Щог., Поезії, 1958, 65).
2. перен. Утратити свіжість, красу, силу, бадьорість; змарніти (про людину). Біле личко червоніє Не довго, дівчата! До полудня, та й зав'яне, Брови полиняють... (Шевч., І, 1963, 56); Старший син Василь.. зав'яв по чужих роботах, довго хворів, помер (Горд., II, 1959, 16).
3. перен. Утратити силу вияву; зникнути. [Олена:] Кажіть щиру правду, як богові святому: чи вже ж змарніла моя врода, зав'яла моя краса? (Кроп., І, 1958, 470); - Твоє чуття тобі за пекло стане, Його топтатимуть усі, ..любов зав'яне, Гірка отрута лишиться в душі (Фр., XIII, 1954, 272); Слава не зав'яне; Думки зав'яли.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зав'яну | зав'янемо |
2 особа | зав'янеш | зав'янете |
3 особа | зав'яне | зав'януть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зав'яв | зав'яли |
Жіночий рід | зав'яла | |
Середній рід | зав'яло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зав'янімо | |
2 особа | зав'яни | зав'яніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зав'явши |
зав'яти
ЗАВ'ЯТИ див. зав'янути.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зав'яну | зав'янемо |
2 особа | зав'янеш | зав'янете |
3 особа | зав'яне | зав'януть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зав'яв | зав'яли |
Жіночий рід | зав'яла | |
Середній рід | зав'яло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зав'янімо | |
2 особа | зав'яни | зав'яніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зав'явши |