захурчати
ЗАХУРЧАТИ, чу, чиш, док., розм. 1. Почати хурчати, видавати хурчання (про механізми). Аеропланчик захурчав і рівно, гарно, як живий великий метелик, пролетів трошки над землею... (Вас., II, 1959, 241); Десь за мурами будинку на вулиці чахнув автомобільний мотор, ще раз чахнув і тоді захурчав - і зразу ж хурчання почало стишуватись - віддалятись (Смолич, Мир.., 1958, 560); // Почати видавати різкий свистячий звук. - Чого вилупили баньки, неначе мене зроду не бачили? - ..гукнула не своїм голосом Мотря й брязнула об землю хворостиною так, що вона аж захурчала (Н.-Лев., II, 1956, 355).
2. перен. Швидко, з шумом побігти, помчати і т. ін. куди-небудь. Гордійчук шарахнувся по кімнаті, підбіг до вікна й аж захурчав у кущі (Вас., І, 1959, 383); - Діти, сідайте! Час у дорогу! - крізь плач гукнула невістка, востаннє стоячи біля своїх воріт, і внучата, разом глянувши на бабусю, аж захурчали до саней (Стельмах, І, 1962, 6).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захурчу | захурчимо |
2 особа | захурчиш | захурчите |
3 особа | захурчить | захурчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | захурчав | захурчали |
Жіночий рід | захурчала | |
Середній рід | захурчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захурчімо | |
2 особа | захурчи | захурчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | захурчавши |