збілілий
ЗБІЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збіліти. Небо, збіліле від спеки, вже сивіє, мов попеліє (Л. Укр., І, 1951, 304); Ян хотів щось сказати, але не міг, і тільки беззвучно ворушились його збілілі губи та шукали чогось тремтячі руки (Коцюб., II, 1955, 81); Вацек помітив мою увагу до його збілілоі шевелюри (Ле, В снопі.., 1960, 195).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збілілий | збіліла | збіліле | збілілі |
Родовий | збілілого | збілілої | збілілого | збілілих |
Давальний | збілілому | збілілій | збілілому | збілілим |
Знахідний | збілілий, збілілого | збілілу | збіліле | збілілі, збілілих |
Орудний | збілілим | збілілою | збілілим | збілілими |
Місцевий | на/у збілілому, збілілім | на/у збілілій | на/у збілілому, збілілім | на/у збілілих |
збіліти
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збілію | збіліємо |
2 особа | збілієш | збілієте |
3 особа | збіліє | збіліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збілів | збіліли |
Жіночий рід | збіліла | |
Середній рід | збіліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збіліймо | |
2 особа | збілій | збілійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збілівши |