здерев'янілий
ЗДЕРЕВ'ЯНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до здерев'яніти; // у знач. прикм. Сіянці першого сорту повинні мати прямий, рівний стовбурець, здерев'янілий верхівковий пагін і сформовану верхівкову бруньку (Лісівн. полезах. лісорозв., 1956, 229); Чи зуміють здерев'янілі руки послати патрон у гвинтівку? (Збан., Сеспель, 1961, 246).
2. у знач. прикм., перен. Який завмер, застиг на місці. Він сидів здерев'янілий і стежив за нею безсильним поглядом (Фр., VI, 1951, 242).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | здерев'янілий | здерев'яніла | здерев'яніле | здерев'янілі |
Родовий | здерев'янілого | здерев'янілої | здерев'янілого | здерев'янілих |
Давальний | здерев'янілому | здерев'янілій | здерев'янілому | здерев'янілим |
Знахідний | здерев'янілий, здерев'янілого | здерев'янілу | здерев'яніле | здерев'янілі, здерев'янілих |
Орудний | здерев'янілим | здерев'янілою | здерев'янілим | здерев'янілими |
Місцевий | на/у здерев'янілому, здерев'янілім | на/у здерев'янілій | на/у здерев'янілому, здерев'янілім | на/у здерев'янілих |
здерев'яніти
ЗДЕРЕВ'ЯНІТИ, ію, ієш. Док. до дерев'яніти. Опік [кореневої] шийки може статись протягом весни і цілого літа, поки тримається висока температура і тканини молодого сіянця не здерев'яніли (Шкідн. і хвор., рослин, 1956, 424); Поранена рука не діяла, здерев'яніла, плече пекло, тіло нараз обважніло (Баш, Надія, 1960, 327); Він якось так дивно замкнувся в собі, здерев'янів, ніби все живе вмерло в його душі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 62).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здерев'янію | здерев'яніємо |
2 особа | здерев'янієш | здерев'янієте |
3 особа | здерев'яніє | здерев'яніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | здерев'янів | здерев'яніли |
Жіночий рід | здерев'яніла | |
Середній рід | здерев'яніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здерев'яніймо | |
2 особа | здерев'яній | здерев'янійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | здерев'янівши |