златоглав
ЗЛАТОГЛАВ, у, ч., заст., поет. Тканина, вироблена з шовку і золотої канителі; парча. Біля нього стояв низький товстий грек з лисою головою у перепоясаній багряній туніці. І лямівка туніки, і плащ із златоглаву аж горіли від самоцвітів (Оп., Іду., 1958, 165); // Одяг, вбрання, виготовлені з цієї тканини. Богдан Хмельницький повів по майдану очима; біля столу стояла дуже ошатна старшина, вигуляна по зимовниках, по хуторах, одягнута в златоглави, підперезана персидськими поясами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 259); - Образно. [Лісовик:] Стара верба, смутна береза навіть у златоглави й кармазини вбрались на свято осені (Л. Укр., III, 1952,244).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | златоглав | златоглави |
Родовий | златоглаву | златоглавів |
Давальний | златоглавові, златоглаву | златоглавам |
Знахідний | златоглав | златоглави |
Орудний | златоглавом | златоглавами |
Місцевий | на/у златоглаві | на/у златоглавах |
Кличний | златоглаве | златоглави |