зм'яклий
ЗМ'ЯКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зм'якнути; // у знач. прикм. Мідяні труби простягали, безвладно покручені кінці, сплющені, зм'яклі, наче стоптані кишки, і червона іржа од вогню виступала на них кривавим потом (Коцюб., II, 1955, 94); Спробував [Храпков] свої зм'яклі біцепси на руках (Ле, Міжгір'я, 1953, 479).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зм'яклий | зм'якла | зм'якле | зм'яклі |
Родовий | зм'яклого | зм'яклої | зм'яклого | зм'яклих |
Давальний | зм'яклому | зм'яклій | зм'яклому | зм'яклим |
Знахідний | зм'яклий, зм'яклого | зм'яклу | зм'якле | зм'яклі, зм'яклих |
Орудний | зм'яклим | зм'яклою | зм'яклим | зм'яклими |
Місцевий | на/у зм'яклому, зм'яклім | на/у зм'яклій | на/у зм'яклому, зм'яклім | на/у зм'яклих |