зсохлий
ЗСОХЛИЙ, рідко ІЗСОХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зсохнути, зсохти, ізсохнути, ізсохти. Тріщить під ним бадилля зсохле і жовкло хилиться трава (Сос., І, 1957, 350); Дитина почала всміхатись, а батько лагідними, смутними очима дивився на неї і бавив мідяним хрестиком, що висів у його на зсохлих грудях (Л. Укр., III, 1952, 639); Щасливий, хто зможе онуку Сказати, озватися до юнака: - А знаєш ти, хлопче, що Леніна руку Стискала ця дідова зсохла рука? (Перв., II, 1958, 298).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зсохлий | зсохла | зсохле | зсохлі |
Родовий | зсохлого | зсохлої | зсохлого | зсохлих |
Давальний | зсохлому | зсохлій | зсохлому | зсохлим |
Знахідний | зсохлий, зсохлого | зсохлу | зсохле | зсохлі, зсохлих |
Орудний | зсохлим | зсохлою | зсохлим | зсохлими |
Місцевий | на/у зсохлому, зсохлім | на/у зсохлій | на/у зсохлому, зсохлім | на/у зсохлих |
зсохнути
ЗСОХНУТИ див. зсихати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зсохну | зсохнемо |
2 особа | зсохнеш | зсохнете |
3 особа | зсохне | зсохнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зсох | зсохли |
Жіночий рід | зсохла | |
Середній рід | зсохло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зсохнімо | |
2 особа | зсохни | зсохніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зсохши |
зсохти
ЗСОХТИ див. зсихати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зсохну | зсохнемо |
2 особа | зсохнеш | зсохнете |
3 особа | зсохне | зсохнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зсох | зсохли |
Жіночий рід | зсохла | |
Середній рід | зсохло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зсохнімо | |
2 особа | зсохни | зсохніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зсохши |