кривдник
КРИВДНИК, а, ч. Той, хто робить комусь кривду (у 1 знач.). Гриць Галабура мав замість покарання свого кривдника [графа] задовольнитися кільканадцять- марийськими (Фр., VІІ, 1951, 343); У нього [І. Франка].. люди діляться на два табори: на кривдників.. і покривджених (Коцюб., III, 1956, 39); Марко плакав, кидався на кривдників з кулаками (Ткач, Арена, 1960, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кривдник | кривдники |
Родовий | кривдника | кривдників |
Давальний | кривдникові, кривднику | кривдникам |
Знахідний | кривдника | кривдників |
Орудний | кривдником | кривдниками |
Місцевий | на/у кривднику, кривдникові | на/у кривдниках |
Кличний | кривднику | кривдники |