купідон
КУПІДОН, а, ч. У римській міфології - бог кохання, у вигляді крилатого хлопчика з луком і стрілами. В жалю, в сльозах і в гіркім смутку Богиня сіла в просту будку. На передку сів Купідон (Котл., І, 1952, 217); // Зображення цього бога. Коло порога висів якийсь крилатий купідон, прив'язаний червоними стрічками до дерева, а коло груби, на гравюрі невеликої вартості Геркулес.. замірявся на страшного лева (Н.-Лев., III, 1956, 39); // перен., ірон. Дуже гарний, красивий юнак; красень; // перен. Про закоханого хлопчика, юнака. - Ах ти ж шмаровоз, шмаровоз! шмаркатий купідон, амур ти сопливий!.. Бач, що йому в голові! - Потім.. різко кинув: - До вечора в курник!.. Там скоро прохолонеш од любощів (Вас., І, 1959, 174).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | купідон | купідони |
Родовий | купідона | купідонів |
Давальний | купідонові, купідону | купідонам |
Знахідний | купідона | купідонів |
Орудний | купідоном | купідонами |
Місцевий | на/у купідоні, купідонові | на/у купідонах |
Кличний | купідоне | купідони |