любка
ЛЮБКА1, и, ж., розм. 1. Кохана дівчина або жінка. Впадаю коло любки: "Та не бійся! Та не журися! Та ти ж моє серденько!" (Вовчок, VI, 1956, 276); - Кинув я наймитування. Домовилися з моєю любкою - засилаю сватів... (Збан., Сеспель, 1961, 264); * Образно. Велике, блискуче сонце сходило з небосхилу й кидало довгі, ясні прощальні промені своїй вірній любці й щирій товаришці - землі (Кобр., Вибр., 1954, 207); // Коханка. Коген, Еф, Лубенець, Кошлаков і любка Когена - цілий вечір пиячили в ресторані Мінеля (Коцюб., III, 1956, 181); Бракувало тільки, щоб Ананій купував собі десь ферму не з нею, а з новою любкою (Ю. Янов., І, 1954, 137).
2. Пестливе або фамільярне звертання до дівчини або жінки. [Сотник:] Побіжу ж я швиденько, а ти тут, моя любко, погуляй собі тихенько та заквітчайся (Шевч., II, 1953, 174); - Прошу, сестрице, тебе, голубко, За старшу дружку до мене, любко! (Л. Укр., І, 1951, 322); - А я би вам, любко, таки радила на службу, ..у нашого професора нема наймички (Март., Тв., 1954, 46).
ЛЮБКА2, и, ж. Рослина родини зозулинцевих, молоде коріння якої використовується в медицині. У Карпатах зустрічається багато видів зозулинців.. - любки.., билинець комаровий (Укр. бот. ж., XVII, 5, 1960, 57).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | любка | любки |
Родовий | любки | любок |
Давальний | любці | любкам |
Знахідний | любку | любки, любок |
Орудний | любкою | любками |
Місцевий | на/у любці | на/у любках |
Кличний | любко | любки |
любко
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | любко | любки |
Родовий | любка | любків |
Давальний | любкові, любку | любкам |
Знахідний | любка | любків |
Орудний | любком | любками |
Місцевий | на/у любкові | на/у любках |
Кличний | любку | любки |