маритися
МАРИТИСЯ, иться, недок., кому. Уявлятися, ввижатися; мріятися. [Анна:] Мариться мені якась гора стрімка та неприступна, на тій горі міцний, суворий замок, немов гніздо орлине... (Л. Укр., III, 1952, 337); І мариться крізь сон дідові, що в сінях над ним бринить струна (Вас., Вибр., 1954, 66); // безос. Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проектів! (Коцюб., І, 1955, 222).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | марюся | маримося |
2 особа | маришся | маритеся |
3 особа | мариться | маряться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | маритимуся | маритимемося |
2 особа | маритимешся | маритиметеся |
3 особа | маритиметься | маритимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | марився | марилися |
Жіночий рід | марилася | |
Середній рід | марилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мармося | |
2 особа | марся | мартеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | марячись | |
Минулий час | марившись |