мішкуватий
МІШКУВАТИЙ, а, е. 1. Схожий на мішок, ширший, ніж потрібно (про одяг). А яким буде його перший погляд, коли він побачить свою Шуру в мішкуватій зеленій шинелі з довгими рукавами (Гончар, III. 1959, 174);
Його парадний червоний придворний мундир був мішкуватий і неохайний (Полт., Повість.., 1960, 315); // Набряклий, опухлий, обвислий (про обличчя, щоки, живіт і т. ін.). Поміж мішкуватими повіками недобре ворушаться потайні неблискучі очі (Стельмах, II, 1962, 349); Мішкуваті щоки старого затремтіли, і він кілька разів стис долонями скроні, щоб заспокоїтися (Тют., Вир, 1964, 309).
2. перен. Неспритний, незграбний у рухах, неповороткий. Це був чоловік уже літній і зовсім непоказний з себе: невеличкого зросту, мішкуватий, одягнутий надто простенько (Ваш, Надія, 1960, 39); Коли дивитися на Дрозда в спину, його мішкувата постать.. нагадує фігуру літньої жінки (Гур., Життя.., 1959, 21).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мішкуватий | мішкувата | мішкувате | мішкуваті |
Родовий | мішкуватого | мішкуватої | мішкуватого | мішкуватих |
Давальний | мішкуватому | мішкуватій | мішкуватому | мішкуватим |
Знахідний | мішкуватий, мішкуватого | мішкувату | мішкувате | мішкуваті, мішкуватих |
Орудний | мішкуватим | мішкуватою | мішкуватим | мішкуватими |
Місцевий | на/у мішкуватому, мішкуватім | на/у мішкуватій | на/у мішкуватому, мішкуватім | на/у мішкуватих |