назвище
НАЗВИЩЕ, а, с. 1. розм. Те саме, що назва 1. Я списав усі назвища хатні, господарські, назвища одежі, посуду, страви і знайшов мало слів, не схожих з українськими (Н.-Лев., II, 1956, 410); На проталинах такі гостюють зграї [птахів], що навіть Родіон.. їм назвища не знає... (Рильський, Поеми, 1957, 257).
2. діал. Прізвище. Занотувавши назвище хазяїна, Тихович каже циганові копати абиякий кущ (Коцюб., І, 1955, 210); Хлопці запримітили, що на згадку цього назвища [Рібенгольц] його обличчя поблідло (Фр., VI, 1951, 187).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | назвище | назвища |
Родовий | назвища | назвищ |
Давальний | назвищу | назвищам |
Знахідний | назвище | назвища |
Орудний | назвищем | назвищами |
Місцевий | на/у назвищі | на/у назвищах |
Кличний | назвище | назвища |