обвикати
ОБВИКАТИ, аю, аєш, недок., ОБВИКНУТИ і ОБВИКТИ, кну, кнеш, док. 1. до кого - чого і без додатка. Призвичаюватися до незнайомого місця, середовища і т. ін.; оббуватися, освоюватися. Піп обвикав до темнуватого приміщення, шукав очима, де б зручніше сісти (Ле, Наливайко, 1957, 236); - А важко, дядьку, у москалях? - спитав Назар Булат. Карній зітхнув, похитав головою: - Попервах важкувато, а потім обвикнеш (Кочура, Зол. грамота, 1960, 40); // Позбуватися почуття остраху, боязні; переставати боятися. Коли увели його у хату, то вона злякалася, як страховища якогось. Потім трохи обвикла; любувалася його мундиром, циновими гудзиками (Мирний, І, 1954, 62).
2. перев. з інфін. Набувати певних навичок, досвіду (у праці і т. ін.); призвичаюватися. Поки ще люди не обвикли переводити свою працю на гроші (Мирний, IV, 1955, 330).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обвикаю | обвикаємо |
2 особа | обвикаєш | обвикаєте |
3 особа | обвикає | обвикають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обвикатиму | обвикатимемо |
2 особа | обвикатимеш | обвикатимете |
3 особа | обвикатиме | обвикатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обвикав | обвикали |
Жіночий рід | обвикала | |
Середній рід | обвикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обвикаймо | |
2 особа | обвикай | обвикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обвикаючи | |
Минулий час | обвикавши |