облупаний
ОБЛУПАНИЙ, а, е, діал. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до облупати.
2. у знач. прикм. Який повністю чи частково втратив верхній шар, покриття, оболонку і т. ін.; обдертий, обшарпаний. Увечері школа мала особливо сумний вигляд. Неогороджена, в бур 'янах. Сама облупана, немазана (Вас., Вибр., 1950, 215); Зайшла [Домаха] в хату і ніби вперше оце побачила непорядок - і припічок не підведений, і карниз облупаний, давно не мазаний комин (Цюпа, Три явори, 1958, 76); // Який відпав, осипався частинками, шматками (про верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. чого-небудь). Хата була велика, ..гонти були місцями пообдирані, а стіни світилися до місяця облупаною глиною (Кобр.. Вибр., 1954, 166).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | облупаний | облупана | облупане | облупані |
Родовий | облупаного | облупаної | облупаного | облупаних |
Давальний | облупаному | облупаній | облупаному | облупаним |
Знахідний | облупаний, облупаного | облупану | облупане | облупані, облупаних |
Орудний | облупаним | облупаною | облупаним | облупаними |
Місцевий | на/у облупаному, облупанім | на/у облупаній | на/у облупаному, облупанім | на/у облупаних |