обмощений
ОБМОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмостити. Батько напівлежав у ліжку, обмощений подушками (Головко, II, 1957, 584); // обмощено, безос. присудк. сл. Кучі, поскрипуючи, пропливли мимо, але ще довго після того в повітрі пахло дьогтем, кінським потом і житньою половою, якою було обмощено горшки (Тют., Вир, 1960, 45).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обмощений | обмощена | обмощене | обмощені |
Родовий | обмощеного | обмощеної | обмощеного | обмощених |
Давальний | обмощеному | обмощеній | обмощеному | обмощеним |
Знахідний | обмощений, обмощеного | обмощену | обмощене | обмощені, обмощених |
Орудний | обмощеним | обмощеною | обмощеним | обмощеними |
Місцевий | на/у обмощеному, обмощенім | на/у обмощеній | на/у обмощеному, обмощенім | на/у обмощених |