оглядач
ОГЛЯДАЧ, оглядача, ч. 1. Автор газетного, журнального і т. ін. огляду, а також особа, яка робить огляди по радіо й телебаченню. Західні оглядачі зазначають, що Радянський Союз досяг великих успіхів у галузі зовнішньої політики і має намір і далі проводити політику миру (Рад. Укр., 3.І 1971, 3).
2. спец. Працівник, який провадить огляд чого-небудь з метою перевірки, контролю і т. ін.; // Залізничник, що перевіряє технічний стан вагонів. Оглядачі зустрічають поїзд на вхідній половині станції, перевіряючи колеса на ходу (Роб. газ., 18.ІІ 1966, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оглядач | оглядачі |
Родовий | оглядача | оглядачів |
Давальний | оглядачеві, оглядачу | оглядачам |
Знахідний | оглядача | оглядачів |
Орудний | оглядачем | оглядачами |
Місцевий | на/у оглядачі, оглядачу, оглядачеві | на/у оглядачах |
Кличний | оглядачу | оглядачі |