плужити
ПЛУЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. Орати плугом. - Хто вміє з вас плугом управляти? Плугом управляти? Себто плужити? А хто з них, хліборобів, цього не вміє? (Гончар, II, 1959, 354).
2. Обробляти землю плужком (у 2 знач.).
3. безос., кому, перен. Те саме, що везти 2. Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, чи кобилку, - і є чим годувать, - гляди й подохне або вовк поїсть (Україна.., І, 1960, 175).
Щастя плужить - доля сприяє кому-небудь. Поки щастя плужить, поти приятель служить (Номис, 1864, № 2309).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плужу | плужимо |
2 особа | плужиш | плужите |
3 особа | плужить | плужать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плужитиму | плужитимемо |
2 особа | плужитимеш | плужитимете |
3 особа | плужитиме | плужитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | плужив | плужили |
Жіночий рід | плужила | |
Середній рід | плужило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плужімо | |
2 особа | плужи | плужіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | плужачи | |
Минулий час | плуживши |