поколупати
ПОКОЛУПАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Колупаючи, наробити заглибин на чому-небудь; зіпсувати. Деякий час тягали на допити і Андрія-столяра, робили й трус у землянці - перерили долівку, поколупали всі стіни (Крот., Сини.., 1948, 22); - Дороги у нас не абиякі, а премійовані, товариші дорогі механіки. Як де поколупаєте, їдучи на поле, то ось вам лопатка - і зарівняйте (Ю. Янов., II, 1954, 166); // Наробити заглибин, ям, вирв кулями, снарядами, бомбами і т. ін. Який урожай зібрали б цього літа, якби не витолочили посівів танки, якби не поколупали землю снаряди (Збан., Між.. людьми, 1955, 92); Всю висоту поколупали, неначе віспою лице, стерв'ятники... (Гонч., Вибр., 1959, 160); // Залишити рубці, заглибини, сліди на обличчі (про віспу або якусь травму).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поколупаю | поколупаємо |
2 особа | поколупаєш | поколупаєте |
3 особа | поколупає | поколупають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поколупав | поколупали |
Жіночий рід | поколупала | |
Середній рід | поколупало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поколупаймо | |
2 особа | поколупай | поколупайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поколупавши |