помолоділий
ПОМОЛОДІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до помолодіти. Марті здавалося, що вона все іще бачить, як він біга по хаті з помолоділим зразу обличчям (Коцюб., II, 1955, 298); Ще струни золоті бриніли, А Київ навкруги мовчав, Коли, нараз помолоділий, Чайковський Лисенка обняв (Рильський, 300 літ, 1954, 25); На ньому був новий костюм,.. свіжа сорочка, він був чисто виголений і помолоділий (Чаб., Тече вода.., 1961, 190); // у знач. прикм. Отава відчував себе помолоділим, виснаженість, викликана впертою роботою, минула (Загреб., Диво, 1968, 15); * Образно. Наче хтось невидимий ласкаво гладив теплою рукою помолоділу землю (Кол., Терен.., 1959, 35).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | помолоділий | помолоділа | помолоділе | помолоділі |
Родовий | помолоділого | помолоділої | помолоділого | помолоділих |
Давальний | помолоділому | помолоділій | помолоділому | помолоділим |
Знахідний | помолоділий, помолоділого | помолоділу | помолоділе | помолоділі, помолоділих |
Орудний | помолоділим | помолоділою | помолоділим | помолоділими |
Місцевий | на/у помолоділому, помолоділім | на/у помолоділій | на/у помолоділому, помолоділім | на/у помолоділих |