посумнілий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посумнілий | посумніла | посумніле | посумнілі |
Родовий | посумнілого | посумнілої | посумнілого | посумнілих |
Давальний | посумнілому | посумнілій | посумнілому | посумнілим |
Знахідний | посумнілий, посумнілого | посумнілу | посумніле | посумнілі, посумнілих |
Орудний | посумнілим | посумнілою | посумнілим | посумнілими |
Місцевий | на/у посумнілому, посумнілім | на/у посумнілій | на/у посумнілому, посумнілім | на/у посумнілих |
посумніти
ПОСУМНІТИ, ію, ієш. Док. до сумніти. О. Нестор похнюпився і посумнів, слухаючи тої мови (Фр., VII, 1951, 49); Коли професор від'їхав і Аглая-Феліцітас переконалася, що його вже більше не побачить, вона посумніла (Коб., III, 1956, 367); Посумнів [Іван], зневірився, ходив самотній і дуже нещасливий (Круш., Буденний хліб.., 1960, 153); * Образно. Задумана береза над яром посумніла і, мов золоті сльози, без вітру ронить додолу свої пожовклі листочки: кап, кап, кап! (Фр., VI, 1951, 148); // Набрати сумного виразу (про очі, обличчя і т. ін.). Лице Ежена посумніло (Фр., І, 1955, 344); // перев. безос. Стати похмурим, непривітним (про зовнішнє середовище, природні умови тощо). Надійшла осінь. Надворі посумніло (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посумнію | посумніємо |
2 особа | посумнієш | посумнієте |
3 особа | посумніє | посумніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посумнів | посумніли |
Жіночий рід | посумніла | |
Середній рід | посумніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посумніймо | |
2 особа | посумній | посумнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посумнівши |