потліти
ПОТЛІТИ, іє, док. Зазнати дії тління, зотліти (у 1 знач.) повністю або в багатьох місцях. Ані роду, ні родини, Ні дворища, ні хатини; Те в землі давно потліло, Те з пожежею злетіло... (Щог., Поезії, 1958, 270); - Я ще не помру, - обізвалася через силу Тетяна. - Е, куди тобі вже, сестрице, жити, коли печінки чисто потліли! - зітхнула Горпина (Л. Янов., І, 1959, 58); [Оленчук:] Ми темні, ми грубі, одіж на нас потліла,.. проте ми... теж люди... (Гончар, II, 1959, 356); * Образно. Маренням стались химерним, Попелом встигли потліти Думи мої (Граб., I. 1959, 353).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потлію | потліємо |
2 особа | потлієш | потлієте |
3 особа | потліє | потліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потлів | потліли |
Жіночий рід | потліла | |
Середній рід | потліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потліймо | |
2 особа | потлій | потлійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потлівши |