підточений
ПІДТОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підточити 1. На заржавілий дах впало яблуко, підточене червою (Шиян, Переможці, 1950, 64); Могутній організм його, підточений цингою й ревматизмом, більше не витримував катувань (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 55); Її дещо грубувата, горем підточена краса, її міцна доладна постать також вражають Якова (Стельмах, І, 1962, 490).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підточений | підточена | підточене | підточені |
Родовий | підточеного | підточеної | підточеного | підточених |
Давальний | підточеному | підточеній | підточеному | підточеним |
Знахідний | підточений, підточеного | підточену | підточене | підточені, підточених |
Орудний | підточеним | підточеною | підточеним | підточеними |
Місцевий | на/у підточеному, підточенім | на/у підточеній | на/у підточеному, підточенім | на/у підточених |