роз'їдений
РОЗ'ЇДЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роз'їсти. Потрапивши до першого-ліпшого трубопроводу, блукаючі струми роблять свою «чорну справу» - залишають у місці виходу роз'їдений корозією метал (Наука.., 11, 1963, 46); Над головами, з правої руки, нависали брили вапняку, громадилися старі, роз'їдені морськими прибоями скелі (Смолич, Світанок.., 1953, 28); Під берегом, як вхід до печери, чорнів отвір каналізаційної труби. Вона сльозилася, мов роз'їдене трахомою око (Панч, На калин. мості, 1965, 122); Найдивовижніше, мабуть, те, що такого роз'їденого невірою в себе інтелігента, як Федь Шостенко, Оля все ж таки полюбила! (Шовк., Людина.., 1962, 172); Сеспель в глибині душі зневажав Скрипаленка, вважав його за людину ницу, не те що підточену, а навіть роз'їдену дрібновласницькою ідеологією (Збан., Сеспель, 1961, 286).
2. у знач. прикм. Зруйнований, пошкоджений чим-небудь (про шкіру тіла, поверхню чого-небудь і т. ін.). З її роз'їдених пальців вилетів жовтий переварений бинт (Стельмах, II, 1962, 252); Великі зміни відбуваються в крохмальному зерні картоплі під час її проростання. Крохмальні зерна з таких бульб мають роз'їдену поверхню, від якої в глиб зерна відходять канали (Практ. з анат. рослин, 1955, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роз'їдений | роз'їдена | роз'їдене | роз'їдені |
Родовий | роз'їденого | роз'їденої | роз'їденого | роз'їдених |
Давальний | роз'їденому | роз'їденій | роз'їденому | роз'їденим |
Знахідний | роз'їдений, роз'їденого | роз'їдену | роз'їдене | роз'їдені, роз'їдених |
Орудний | роз'їденим | роз'їденою | роз'їденим | роз'їденими |
Місцевий | на/у роз'їденому, роз'їденім | на/у роз'їденій | на/у роз'їденому, роз'їденім | на/у роз'їдених |