роздобрілий
РОЗДОБРІЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до роздобріти. Захмелілий і роздобрілий, Іван Лук'янович приймав мене так, що, здавалось, ось-ось полізе цілуватися (Грим., Подробиці.., 1956, 134).
2. Який став товстим, огрядним. Під глузливий смішок роздобрілого Никанора старий увійшов до кабінету й зупинився на порозі (Стельмах, І, 1962, 420).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роздобрілий | роздобріла | роздобріле | роздобрілі |
Родовий | роздобрілого | роздобрілої | роздобрілого | роздобрілих |
Давальний | роздобрілому | роздобрілій | роздобрілому | роздобрілим |
Знахідний | роздобрілий, роздобрілого | роздобрілу | роздобріле | роздобрілі, роздобрілих |
Орудний | роздобрілим | роздобрілою | роздобрілим | роздобрілими |
Місцевий | на/у роздобрілому, роздобрілім | на/у роздобрілій | на/у роздобрілому, роздобрілім | на/у роздобрілих |
роздобріти
РОЗДОБРІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Стати добрим, добродушним. Христя дуже дивувалася, чого се так хазяйка роздобріла (Мирний, IV, 1955, 69); - Оце так батько! - задоволено говорять стрільці. - А ми даремно на нього накинулись. - Щось роздобрів він дуже, - з недовірою говорять треті (Цюпа, Назустріч.., 1958, 111).
2. Стати товстим, огрядним. Чорні брови, мов п'явки, уп'ялися над чорними блискучими очима; шия, руки, стан, груди роздобріли, розпухли (Мирний, IV, 1955, 31); Несподівано на старість роздобрів Сафрон, погладшав, наче помолодшав (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 651).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | роздобрію | роздобріємо |
2 особа | роздобрієш | роздобрієте |
3 особа | роздобріє | роздобріють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | роздобрів | роздобріли |
Жіночий рід | роздобріла | |
Середній рід | роздобріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | роздобріймо | |
2 особа | роздобрій | роздобрійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | роздобрівши |