розкрилений
РОЗКРИЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкрилити.
2. у знач. прикм. Який має вигляд розгорнених крил. Очі - двоє лісових озерець, брови розкрилені, як ластівка в польоті, носик прямий, з тонкими рухливими ніздрями (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962,43).
3. у знач. прикм., перен. Який розходиться, розкидається в різні боки ніби крила. Превелебний нагинав голову, притримував рукою криси капелюха, а другою.. намагався стулити розкрилені поли ряси, як те роблять цнотливі дівчата (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 226).
4. у знач. прикм., перен. Сповнений душевного піднесення; натхненний. «Ніщо так не красить людину, як натхнення, - подумала Ярослава, провівши Сергія поглядом. - Просто насолода дивитись на людину ось таку - розкрилену, одухотворену...» (Гончар, Циклон, 1970, 213).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкрилений | розкрилена | розкрилене | розкрилені |
Родовий | розкриленого | розкриленої | розкриленого | розкрилених |
Давальний | розкриленому | розкриленій | розкриленому | розкриленим |
Знахідний | розкрилений, розкриленого | розкрилену | розкрилене | розкрилені, розкрилених |
Орудний | розкриленим | розкриленою | розкриленим | розкриленими |
Місцевий | на/у розкриленому, розкриленім | на/у розкриленій | на/у розкриленому, розкриленім | на/у розкрилених |