розмаювати
РОЗМАЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМАЯТИ, аю, аєш, док., перех. 1. тільки 3 ос. Подувом розвівати в різні боки (волосся, одяг). Гнане несамовитим бігом вагонів, повітря розмаює одяг і волосся в людей (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 142); - Розмай, вітре, мою чорну косу до пояса! (Н.-Лев., І, 1956, 100).
2. тільки 3 ос. Розганяти, розсіювати (хмари, туман і т. ін.). Бачить Лиска, відкіль блиска, хвостом має - хмари не розмає (Укр.. присл.., 1963, 48); *Образно. Кобзо-орлице! ..Чарами слова розмай, мов ту хмару, недолю (П. Куліш, Вибр., 1969, 367); Мене хвилює синій обрій і вітер весняний, рвачкий, що всі думки мої недобрі розмає, як пухкі хмарки (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 22).
3. перен. Легковажно, безцільно розтрачувати що-небудь (талант, здібності і т. ін.). Але в житті і я свій, може, хист (Коли він є) по вітру не розмаю... (Рильський, Поеми, 1957, 8).
4. перев. док., перен. Позбутися якого-небудь неприємного відчуття, поганого настрою і т. ін. Дивиться Мар'яна, осміхається,- і рветься її серце, щоб розмаяти, розвіяти ті смутки (Вас., І, 1959, 273).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розмаюю | розмаюємо |
2 особа | розмаюєш | розмаюєте |
3 особа | розмаює | розмаюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розмаюватиму | розмаюватимемо |
2 особа | розмаюватимеш | розмаюватимете |
3 особа | розмаюватиме | розмаюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розмаював | розмаювали |
Жіночий рід | розмаювала | |
Середній рід | розмаювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розмаюймо | |
2 особа | розмаюй | розмаюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розмаюючи | |
Минулий час | розмаювавши |