рознімати
РОЗНІМАТИ і рідко РОЗДІЙМАТИ, аю, аєш, недок., РОЗНЯТИ, німу, німеш і рідко РОЗДІЙНЯТИ, дійму, діймеш, док., перех. 1. Роз'єднувати, відділяти одне від одного що-небудь з'єднане, зімкнуте, стулене і т. ін. Зажмурює [Мирон] очі. Ов, не видно нічого. Рознімає: видно й чути (Фр., І, 1955, 234); Принесли води,- збризнули,- ні волосиною не повела [мати]. Розняли ножем зціплені зуби, линули у рот води (Мирний, І, 1954, 361); Арсенько розняв кулак (Трубл., І, 1955, 155); // Розводити (руки) в боки. Гримала аж розняв руки з дива: справді, чим би люди землю орали, якби не було плуга? (Мак., Вибр., 1954, 161); - Я Парасю люблю! От-та-ак люблю! - розняв Володислав широко руки, і йому радісно заблищали очі (Епік, Тв., 1958, 100); // Роз'єднувати руки тих, що побилися об заклад або уклали між собою яку-небудь угоду. Раз побився Максим на взаклад [об заклад], що вип'є кварту й не буде п'яний. Заклад на п'ять карбованців. Товариші розняли руки (Мирний, І, 1949, 222).
2. Примушувати розійтися, насильно розводити тих, що б'ються; розбороняти. Радці сопли, лаялися і тупотіли на місці, зчепившись в одну купу, і важко було зрозуміти, хто б'ється, а хто рознімає їх (Тулуб, Людолови, II, 1957, 368); Як же зчепились вони - така буча збилася, що ледве розняли їх (Вовчок, І, 1955, 245).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рознімаю | рознімаємо |
2 особа | рознімаєш | рознімаєте |
3 особа | рознімає | рознімають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розніматиму | розніматимемо |
2 особа | розніматимеш | розніматимете |
3 особа | розніматиме | розніматимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | рознімав | рознімали |
Жіночий рід | рознімала | |
Середній рід | рознімало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рознімаймо | |
2 особа | рознімай | рознімайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | рознімаючи | |
Минулий час | рознімавши |