рокітливий
РОКІТЛИВИЙ, рідко РОКОТЛИВИЙ, а. е. 1. Який розкотисто звучить, гуркоче. До заспівувача приєдналися рокітливі баси, лягали на степ сумним мелодійним гудінням (Тют., Вир, 1964, 281); Гули джмелі в тон рокітливому згасанню струн (Тулуб, Людолови, І, 1957, 64); Послухавши хвилин п'ять рокотливий секретарів голос, що долітав аж з-за дверей,.. відвідувачі один за одним залишали прийомну (Мушк., Чорний хліб, 1960, 164); Це було якесь негучне, ледве чутне, але дуже протяжне, рокотливе гарчання (Смолич, І, 1947, 21).
2. Який утворює рокіт, рокоче. Перебрели [бійці] через рокітливий потік (Тют., Вир, 1964, 383).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рокітливий | рокітлива | рокітливе | рокітливі |
Родовий | рокітливого | рокітливої | рокітливого | рокітливих |
Давальний | рокітливому | рокітливій | рокітливому | рокітливим |
Знахідний | рокітливий, рокітливого | рокітливу | рокітливе | рокітливі, рокітливих |
Орудний | рокітливим | рокітливою | рокітливим | рокітливими |
Місцевий | на/у рокітливому, рокітливім | на/у рокітливій | на/у рокітливому, рокітливім | на/у рокітливих |