смуткувати
СМУТКУВАТИ і СМУТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Те саме, що смутитися. Після Василевого весілля смуткувала Марина осінь, смуткувала й зиму, а на різд-во вже й розвеселилась! (Н.-Лев., І, 1956, 87); Однії [однієї] неділі смуткувала я дуже сама (Вовчок, І, 1955, 194); Він не сварився ніколи з тими, хто вважав свою думку правдивою, а бачивши в других людях злобу за неоднакові з ними думки, дуже смуткував (Сам., II, 1958, 226); Стогне [мати], тужить,.. За діло нехотя береться Або, смутуючи, квилить: «Гарасю, соловейку мій! Як жив, озвись домене, сину!..» (Укр. поети-романтики.., 1968, 578); О, знаю я, Чого моя Душа смуткує і болить (Сам., І, 1958, 98).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смуткую | смуткуємо |
2 особа | смуткуєш | смуткуєте |
3 особа | смуткує | смуткують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смуткуватиму | смуткуватимемо |
2 особа | смуткуватимеш | смуткуватимете |
3 особа | смуткуватиме | смуткуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | смуткував | смуткували |
Жіночий рід | смуткувала | |
Середній рід | смуткувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смуткуймо | |
2 особа | смуткуй | смуткуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | смуткуючи | |
Минулий час | смуткувавши |