СТОРОЖ, а, ч. Особа, яка охороняє кого-, що-небудь. Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті (Укр.. присл.., 1963, 148); Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (Коцюб., І, 1955, 415); Тимко, гімназіальний сторож, востаннє обійшов усі приміщення (Кач., II, 1958, 33); * У порівн. Два муровані білі шпичасті стовпи.. стояли неначе два сторожі по обидва боки брами (Н.-Лев., VII, 1966, 10); Виросла могила, А над нею орел чорний Сторожем літає (Шевч., I, 1963, 48); // Про сторожову тварину. Був на господі у них.. гусак, що за сторожа правив (Зеров, Вибр., 1966, 327); - Ти диви, і вовкодави Плачинди тут! - пізнав вірних сторожів дукача цибатий Василь Гайовий (Стельмах, І, 1962, 66); // чого. Той, хто захищає, оберігає що-небудь, пильно стежить за недоторканністю чогось; страж. При наближенню [наближенні] сторожа публічної безпеки люди розступилися (Фр., IV, 1950, 304).

СТОРОЖА, і, ж., заст . 1. Загін, група людей (перев. озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; варта. На майдані поставлена сторожа: один вартовий коло царської брами, другий коло Скайської, третій коло храму, четвертий ходить навколо, вартує троянські оселі (Л. Укр., II, 1951, 312); Навколо - ні душечки.. Кордонна сторожа або поснула, або вигинула (Коцюб., І, 1955, 355); Поміж рядами возів тихо посувалась оточена сторожею юрба в'язнів (Головко, II, 1957, 184); Схороняти його [ліс] було нікому, кінна сторожа боялася дезертирів і розбіглася (Донч., III, 1956, 123); * У порівн. Високі дерева, густо переплетені ліанами, наче грізна сторожа, обступили широку галявину (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 142); // Те саме, що сторож. Посій рожу, постав сторожу (Укр.. присл.., 1963, 371); Дочку свою одиноку В хаті замикає [батько], Як іде до лавок вранці, І найма сторожу, Стару Рухлю (Шевч., II, 1953, 158); Клав [Кармель] свою голову змучену молодиці на коліна.., а маленька сторожа [дочка] сторожила (Вовчок, І, 1955, 367).

2. рідко. Перебування десь протягом певного часу для охорони, пильнування кого-, чого-небудь. [Лавро:] Бабо Лукіє! Вам бойовий наказ: дайте дідові на сторожу хліба і шматок сала (М. Куліш, П'єси, 1960, 89); Були [будівничі] в роботі при вогні з вечора до другої сторожі, а зрання, починаючи з сторожі четвертої (Загреб., Диво, 1968, 619).

На сторожі бути (стояти, стати і т. ін. ): а) те саме, що На варті бути (стояти і т. ін. ) (див. варта). - «Искру» читали отут під кручею.. Ти, правда, більше на сторожі стояв (Смолич, Мир.., 1958, 40); По всіх шляхах, в усіх кінцях стали на сторожі міста посилені козацькі роз'їзди (Кач., Вибр., 1953, 112); б) здійснювати догляд за ким-небудь, піклуватися про когось, глядіти когось. Батько, мати не сплять, На сторожі стоять, Не пускають саму мене У садочок гулять (Шевч., II, 1963, 138); в) пильнувати, захищати, відстоювати що-небудь, боротися за щось. Ти [Вітчизно] перемогу здобула, Бо при кермі, бо на сторожі Всякденно [повсякденно] Партія була (Рильський, Сад.., 1955, 7); Радянська держава, що стоїть на сторожі миру.., - могутня перешкода на шляху імперіалістичної агресії (Програма КПРС, 1961, 16); Під (за) сторожею - те саме, що Під вартою (див. варта). Стала [Горпина].. розказувати, як повели Левка в город, за яким караулом і за якою сторожею (Кв.-Осн., II, 1956, 272); [Гелен:] Пустити непевного чужинця - необачно. Нехай собі живе, але у путах під пильною сторожею (Л. Укр., II, 1951, 307); Ставити (поставити) сторожу див. ставити, поставити.

@ Вухо [завжди] на сторожі див. вухо.